При підготовці до зимівлі у бджіл збільшується жирове тіло, більше накопичується азотистих з’єднань, змінюється процентне співвідношення сухої речовини і зв’язаної води в сторону її уменьшення. Збільшується кількість каталази в кишківнику. Тобто відбуваються дуже значні фізіологічні процеси, непомітні зовні. Але найважливіше, що у бджіл різних порід «перебудова» відбувається з відмінностями, що виражається в показнику зімостойкості. Є й непорушні, базові умови підготовки до зимівлі бджіл, загальні для всіх порід і регіонів. Три обов’язкові умови, при яких благополучна зимівля бджіл можлива.
Умови благополучної зимівлі
1. Бджолина сім’я складається зі здорових і фізіологічно повноцінних бджіл мінімальною масою 0,8-1,0 кг. Оптимально – 2,0-2,5 кг: бджоли щільним клубом обсиджують б-8 рамок.
2. Достатня кількість кормових запасів високої якості, без домішки паді і медів, що швидко кристалізуються. За норму приймають не менше 2 кг на вуличку бджіл.
3. Кормові запаси повинні бути зосереджені в місці розташування клубу. Ні ліворуч, ні праворуч, а тим більше нижче клубу кормові запаси розміщувати не можна, сім’я загине від голоду.
Клуб бджіл взимку
Начебто все просто і зрозуміло. Тоді чому гинуть бджоли? Взимку клуб бджіл повільно, в міру поїдання меду, рухається уздовж вулички у напрямку від передньої стінки до задньої і одночасно знизу вгору. Необхідна для зимівлі бджіл температура підтримується в клубі. Тільки певна кількість бджіл здатна підтримувати її на необхідному рівні. Ослаблені сім’ї масою менше 0,8 кг, як правило, гинуть з цієї причини, якщо навіть з усім іншим все в порядку.
При холодному бджільництві говорили, що мед повинен бути в «голові», тобто вище сформованого клубу. Вихідне тепло від клубу зігріває найближчі ділянки меду, і бджоли з цієї зігрітої частини рухаються. А з чого заради бджоли перемістяться на холодний сот за межами клубу? Тому в колодах ніколи не вирізали мед вгорі («в голові»). За аналогією, в промисловому бджільництві при багатокорпусному змісті бджіл залишають зимувати в двох корпусах. Верхній повинен бути обов’язково медовий, повноцінний, незалежно скільки меду є в нижньому корпусі.
Навесні, восени на точці і за вставну дошку бджоли заберуться і мед перенесуть в гніздо, але не взимку в бджолянику! Паралельно бджоли на зиму повинні бути забезпечені пергою з розрахунку дві умовних рамки на родину. Перга – важливе білкове джерело для вирощування розплоду в кінці зимівлі. Особливо потрібна перга при зимівлі на цукровому меді. Тому в поняття «кормові запаси» входять два рівнозначних важливих компонента: мед і перга.
Бджолярі, які з яких-небудь причин практикують зімовку в одному корпусі, повинні більш детально і ретельно простежити за нормою запасів кожної вулички. Помилки допустимі тільки в пользу бджіл. Якщо рамки будуть заповнені медом не на половину, а на 2/З, то таких запасів вистачить з кінця вересня до середини травня гарантованно. Питається, навіщо турбувати бджіл серед зими?
Варроатоз
На сучасному етапі бджільництва є інша першочергова проблема – боротьба з варроатозом. Можна сім’ї забезпечити кормами високої якості в достатку, а бджоли загинуть. Завжди слід пам’ятати, що в боротьбі за існування виживають тільки сильні організми, в першу чергу від народження здорові. Про яку успішну зимівлю може бути мова, якщо призначені для зимівлі бджоли йдуть кволі від народження, обезкровленні, правильніше сказати, зі висмоктанною reмолімфою. У минулому, коли про варроатоз багато і не чули, перед бджолярем стояло завдання наростити в зимівлю досить молодих бджіл. При цьому малося на увазі, що раз вони молоді, значить здорові, отже, успіх зимівлі забезпечений.
З поширенням вароатозу завдання ускладнилося. Тепер треба не просто отримати багато молодих бджіл, але треба, щоб вони були фізіологічно повноцінними. Значить, треба їх уберегти або позбавити від вароатозу. Звідси логічно випливає закономірність, що активну боротьбу з ним треба починати до того, як матка відкладе перші яйця майбутніх зимовалих бджіл. У різних регіонах, в різних медозбірних умовах дати початку осінніх обробок не одні й ті ж. Під кінець головного медозбору потрібно терміново приступати до противоварроатозної обробки, попередньо відібравши весь мед, призначений для відкачування.
Треба пам’ятати, що найменше зволікання з обробками дуже швидко закінчується великими втратами, а найчастіше катастрофою. Адже невипадково щоосені ми чуємо стогони про колапс, про незрозумілу ослабленні сімей, про зльоти бджіл і подібних бідах. При опитуванні жоден страдник не може повідомити дані по контрольним обробкам і вивчення динаміки зростання інвазії.
Кінець медозбору
Слід враховувати, що до кінця головного медозбору в вулику залишається більшість бджіл зношених, їхнє життя закінчиться в найближчі дні. Кожен бджоляр щорічно на власні очі спостерігав, з якою швидкістю зменшується сила сімей. Матки в силу біологічних закономірностей також стрімко скорочують яйцекладку, так що в деяких місцях до кінця серпня виходять останні п’ятачки розплоду. Кількість кліщів, навпаки, постійно протягом літа додається не просто по зростаючій, а в геометричній прогресії. І до закінчення медозбору заклещенність досягає максимуму.
Слідуючи своїм біологічним циклам, величезні полчища самок кліщів спрямовуються в кількість осередків розплоду, які різко скоротилися. Ступінь ураження розплоду стає вкрай високою. Звідси народжуються безкрилі особини, що повзають по доріжках. Це видимі каліки, а ще більше за межами звичайного бачення. Отже, вік їх дуже короткий. В результаті одні відмирають в силу старості і зношеності, а інші, які тільки що народилися, вмирають через свого слабкого, знекровленого здоров’я. У цей період не можна зволікати, треба лікувати бджіл терміново! Однак багато хто починає говорити, що, мовляв, в жовтні, після виходу розплоду, я всіх кліщів знищу. Після навіть було проведено тестування: результат обробки гідний. Все здається добре, вулики багаті бджолою. А ось бджоли до весни не дожили. Вони і не здатні були дожити. Доля їх була вирішена.
Коли починаєш уточнювати, скільки підмору на дні, коли сім’я в бджолянику обсипалася, часто бачиш жменю, а то і лічених бджілок. Отже, вулики в зимівлю відправляли малосильні, ослаблені, а часто взагалі без бджіл.
Аналізуючи появи вароатозу, його поширення, осбливості розвитку, добре проглядається зростання стійкості кліща до акарицидів. У бджіл, навпаки, зниження імунітету. Бджолярі старшого покоління пам’ятають, що в перші роки появи вароатозу при обробках з дна вулика змітали півсклянки і навіть більше кліщів. Висипалося по кілька тисяч кліщів, підстилка на дні була просто всіяна червоними крапками. При цьому сім’ї не тільки виживали, а й успішно працювали. Навіть в самих перших рекомендаціях закліщенність в 30% вважалася допустимою. Але чехарда з міжпородними помісями, рух бджіл в ареали, не властиві замешкання, порушення правил обробки, їх кратність, дозування, обробки посівів пестіцідами розбалансували імунну систему бджіл. До того ж в останні роки бездумним завезенням сторонніх пакетів, маток розвозять, і віруси. Як же бджілки можуть виживати?
Препарати
В даний час для противоварроатозних обробок існує безліч досить ефективних препаратів. Успіх справи визначає дотримання методики обробок. Спочатку необхідно провести контрольну обробку 3-5 сімей, попередньо досліджених на ступінь закліщенності. Це вирішить дві важливі проблеми: визначається ступінь інвазії і ефективність даного препарату. Доводиться бути особливо завбачливим, тому що в століття дикого капіталізму на підробку легко напоротися. А зіставляючи ступінь закліщенності з кількістю кліщів, що обсипалися, можна достовірно судити про якість придбаних препаратів.
Друга важлива умова – це дотримання кратності обробок. Багато бджолярів користуються різними смужками, просоченими акарицидами, виготовленими різними компаніями. Гідність їх, безперечно, висока. Повісив 1-2 смужки в вулик в залежності від сили сім’ї, витративши мізер часу, і бджілки лікуються протягом 24-З0 днів. Якщо ж обробки проводяться, наприклад, бипином, не має значення, шляхом обприскування або через дим-гармату, то необхідно протягом 12 днів опрацювати ще втричі. Це стосується і інших ветпрепаратів короткочасної дії. Поки за цей період розплід пройде всі стадії від засіву до запечатування, не повинно бути перерви впливу на кліща.
Тривале застосування одного і того ж препарату викликає звикання у паразита, виробляється стійкий до нього імунітет. Тому слід міняти препарати, але не за принципом виробника, а в залежності від діючої речовини.
Ревізія пасіки
Після того як противоварроатозні обробки проведені, приступаємо до наступного етапу – до осінньої ревізії пасіки.
У більшості місць це буває в останніх числах серпня і початку вересня. Суть ревізії – визначити кількість і якість сімей, виявити недоліки і намітити порядок з усунення. На великий пасіці щороку знайдуться безматочні, з поганими матками, малопродуктивні сім’ї, які обов’язково бракуються. В намічених до зимівлі сім’ях скорочують гнізда, тобто виймають зайві і непридатні рамки. Достовірно визначається кількість і якість кормів. При нестачі меду поповнюються з складських запасів.
Підгодівля
Поширеною практикою стала підгодівля сиропом: цукровим або інвертним. Добавка 5-8 кг за рахунок сиропу має тільки позитивний вплив на хід зимівлі. По-перше, у бджіл знижується калове навантаження, по-друге, при згодовуванні сиропу не тільки підвищуються запаси кількісно, але і бджіли розмістять їх в потрібному місці гнізда, по-третє, присутня і економічна складова. І ще дуже важливо, що за рахунок згодованого сиропу можна замінити падевий або мед, що швидко кристалізується, який ускладнить зимівлю або навіть призвевде до загибелі сімей.
У минулому рекомендувалося сироп готувати з розрахунку на дві частини цукру одну частину води. Але практика показала, що така концентрація дуже густа і бджоли його погано переробляють, якість зимівлі незадовільна. Зараз широко розпосюджено співвідношення 1,5: 1. Гайдар В.А. рекомендує концентрацію 1: 1, мотивуючи тим, що в природі нектар не буває більш густим.
В даний час поширюється використання інверного сиропу, який поряд з перерахованими вище достоїнствами знижує навантаження на глоткові залози бджіл і прискорює заготівлю кормів бджолам. Але важливо знати, що інверний сироп, який використовується в зимівлю, повинен відрізнятися складом цукрів від звичайного – весняного.
Годування може бути двох видів: в індивідуальних годівницях для кожної сім’ї і загальної, коли бджоли всієї пасіки мають вільний загальний доступ до великої місткості. Видів, конструкцій індивідуальних годівниць дуже багато. За останній час широкого поширення набули звичайні тонкі поліетіленові пакети, які легко прогризають бджоли, і їх зручно розкладати поверх гніздових рамок. Після наповнення пакета сиропом з нього треба добре видавити воздух, який зашився і зав’язати вузликом.
Загальну годівницю добре застосовувати навесні. Вона служить гарним стимулом для розвитку бджіл. Восени ж у загальній годівниці все-таки більше мінусів, ніж плюсів.
По-перше, немає гарантій, що сім’ї з мінімальними запасами принесуть сиропу достатню кількість, тобто ті сім’ї, які найбільше його потребують.
По-друге, при великій скупченості, особливо на вузьких і високих годівницях, тоне і гине багато бджіл.
По-третє, багато бджіл сильно забруднюють свої покриви сиропом, що також не проходить безслідно для фізіологічних процесів.
По-четверте, є й чималі втрати сиропу, а також ослаблення сімей.
На семінарах доводилося спостерігати картину, коли бджоляр-фермер демонструє механічне розвантаження 200 літрових бочок з сиропом по відвозним точкам. З точки зору продуктивності праці все гідно: швидко, оперативно і легко, мінімум фізичних витрат. А тепер будь-який бджоляр представляє, яка маса бджіл сяде на той пліт в бочці, що діаметром менше метра. Нехай навіть буде три таких бочки, все одно ці плоти в якийсь момент під вагою багатьох кілограмів бджіл потонуть. Непорівнянні величини: кількість бджіл, що вилетіли, з 80-100 вуликів і площа доступності сиропу в бочках. Але цікаво те, що відхід сімей в зимівлі на рівні 20% і навіть 34% приймається за норму і в гонитві за кількістю обслуговуваних сімей бджолярів не лякають подібні збитки.
При будь-якому типі годівлі необхідно прибрати з вулика зайві рамки, не зайняті бджолами, і, в першу чергу, порожні, без меду, старі темні, з великою кількістю трутневих осередків. У гнізді залишають стільки стільників, скільки добре покривають бджоли. Якщо в маломедних сім’ях залишити зайві рамки, то згодований сироп бджоли «розмажуть» по зайвим стільниках і не вийде заповітної норми на вуличку. В результаті сироп згодовано, робота пророблена, кошти витрачені, а бджоли загинули. При осінніх роботах на пасіці багато труднощів створюють бджоли-воровки. Це природний інстинкт в боротьбі за виживання перед майбутньою зимівлею.
Відповідно, всі дії бджоляра повинні бути вкрай акуратними, не привертати злодійок розлитим, розмазаним медом, не залишати відкритих стільників біля вуликів, не тримати довго без потреби відкритим вулик.
Рамконоси з рамками зручніше накривати мокрою тканиною і вже точно не тримати відкритими. Під мокру тканину практично не лізуть бджоли, і вона стримує запах меду.
Бджоли-злодійки
Якщо ж бджоли-злодійки активізувалися у вулику, що оглядається, то треба швидше завершити роботу з ним і піти на інший кінець точка. Атакований злодійками вулик слід окропити чистою водою з садового обприскувача. Через брак такого можна скористатися трав’яним віником і відерцем води. Чиста вода змиває запах меду, а намочені «дощем» злодійки відлітають з пустою інформацією.
Після 2-3 дощів вдається припинити навіть напад, що посилився. Треба зауважити, що середньоруські бджоли менш схильні до злодійства, але слабкіше протистоять злодійкам. Кавказькі, навпаки, більш злодійкуваті і при відсутності медозбору вони до глибокої осені шастають по всіх щілинах, звідки тільки чути запах меду.
Зимівля
Закінчено останні роботи. Пасіка, здається, готова до зимівлі. Рідкісні теплі дні, з вуликів вилітають самотні бджілки. Хвилюється душа бджоляра: чи все правильно зроблено, не забуте чи щось. Тому ще і ще раз потрібно уважно проаналізувати записи осінньої ревізії, згадати сумнівні сім’ї і заглянути в них, щоб розвіяти сумніви, або усунути останні недоліки.
У жовтні бджоли добре сформували щільний клуб, і тепер точно визначається сила сімей, його розташування по відношенню до медових запасів. Якщо були правильно і своєчасно проведені обробки від кліща, уважно і ретельно скорочені гнізда, то кількість щільних жовтневих вуличок буде менше на одну, рідше на дві порівняно з осінньою ревізією. Це природний процес стиснення, ущільнення маси бджіл у зв’язку з холодами.
Сама ж кількість бджіл по вазі буде рівнозначною. Якщо кількість вуличок, не зайнятих бджолами, перевищує три і більше, це вказує на те, що, або при осінній ревізії допущена завищена оцінка сили (було жарко +22 – + 25 ° C), або сім’я ослабла від вароатозу, відмерли багато старих, зношених бджіл. Для цього треба уточнити ступінь закліщенності, визначити причину ослаблення сім’ї і вирішити питання життєздатності сім’ї в майбутню зимівлю. Якщо з 9-8 вуличок в сім’ї залишилося 4-3, то її можна списувати. Це дуже тривожний симптом! Значить, бджоляр слабо управляє пасікою.
Багато починаючі бджолярі не схильні аналізувати свої упущення, тим більше помилки колег-бджолярів. Помиляються всі. Але корінь успіху полягає в тому, щоб, докопавшись до справжньої причини, зробити правильні висновки і скорегувати свою методику бджоловедення. Крок за кроком, підвищуючи свою майстерність, бджоляр знаходить забезпечення і стабільне благополуччя!
Вдумливо виконуючи перераховані вище роботи з урахуванням особливостей географічної зональності, бджоляр буде мати підстави вважати, що пасіка до зимівлі підготовлена гідно. З почуттям виконаного обов’язку залишається дочекатися останнього обльоту, подякувати бджілкам за безкорисливу працю і прибрати їх в бджоляник.
Журнал «Бджільництво»
№ 59 (3)
Головне завдання працьовитих бджіл – пошук їжі. У періоди, коли немає гарного взятку та комахам ніде добувати нектар, з’являється серйозна проблема – бджолине злодійство. З цим поширеним явищем стикаються багато пасічників, і досвідчені, і початківці. Спочатку обкрадаються слабкі сім’ї, а потім бджоли-злодійки можуть напасти на будь-який з вуликів своєї або сусідній пасіки. Тому бджоляр повинен уважно спостерігати за поведінкою комах і вживати всіх можливих заходів щодо запобігання злодійства. Інакше, залишившись без корму сім’ї, можуть загинути або полетіти в пошуках нового житла.
Причини крадіжок у бджіл:
Одні бджоли можуть обкрадати інших з кількох причин:
– Спадкові чинники. Іноді зустрічаються бджолині сім’ї, які звикли шукати собі прожиток саме таким чином.
– Нестача взятку. У такі періоди у багатьох сімей може проявитися схильність до крадіжок, особливо навесні, під час підгодівлі.
– Недбало споруджені вулики, в яких є багато зайвих щілин.
– Незахищеність найслабших бджолиних сімей.
– Необережність пасічника, коли він довгий час оглядає сім’ї в період відсутності медозбору.
– Несприятливі умови в вулику. Наприклад, при поганій вентиляції і перегріві бджолиного вулика аромат нектару поширюється сильніше і привертає до вулика потенційних злодійок.
Про ці фактори, що впливають на поведінку бджіл, повинен знати кожен бджоляр, щоб встигнути зупинити бджолине злодійство вчасно і не допустити втрати цілих бджолиних сімей.
Ознаки злодійства
Схильність до крадіжки меду можуть проявити бджоли будь-якої породи, причому не тільки навесні, але і в період медозбору. Так що будьте пильні завжди. Якщо уважно стежити за поведінкою комах на пасіці, розпізнати бджолине злодійство буде неважко. Підозри повинні викликати такі моменти:
– Різке гудіння під час польоту, як ніби бджола зайнята збором пилку.
– Зигзагоподібний характер польоту бджоли.
– Бджоли-злодійки прагнуть потрапити у вулик непомітно для його мешканців, і тому шукають щілини на дахах і стінах.
– Бджоли кидаються на прилітну дошку, збираютья в клуб. Така поведінка говорить про те, що на них напали.
– На землі лежать трупи бджіл, убитих жалом.
– З’являються комахи темного кольору зі стертими волосками (саме так зазвичай і виглядають злодійки).
– Бджоли, що вкрали мед, залишаючи вулик летять спочатку низько, а потім набирають висоту.
– Якщо під час грабежу вулик раптово відкрити, бджоли-злодійки голосно зажужжать і будуть прагнути злетіти догори.
У обкрадених вуликах нерідко відзначається істотний збиток: більше воскових відходів, продірявлений запечатаний мед, відсутній розплід. Зверніть увагу! Поведінка сімей, яких обкрадають, помітно змінюється. Навіть миролюбні породи стають агресивними, і з ними буває важко працювати.
Намагаючись захиститися, вони сильно жалять, не підпускаючи до себе нікого. Іноді нездатні відстояти свій вулик комахи переходять на сторону грабіжників і відлітають з ним.
Досить поширене явище – тихе бджолине злодійство. Воно має місце, коли на одній ділянці проживають різні породи. Як вчасно розпізнати таке злодійство? Поспостерігайте уважно за пасікою. У разі тихого злодійства ви помітите посилений літ комах. Грабіжники залишають чужий вулик, навантажені медом. Потрібно зловити підозрілу бджолу і злегка натиснути їй на черевце. Злодійка в цьому випадку обов’язково випустить крапельку меду.
Боротьба з крадіжками
Бджолине злодійство може розростися до загрозливих масштабів, і тоді боротися з ним буде дуже важко. У самих запущених випадках воно переростає в так званий напад – відкритий грабіж сусідніх вуликів, причому кривдниці можуть зазіхати навіть на сильні сім’ї, коли їх приваблює запах меду. Тому боротьба з бджолиним злодійством повинна починатися якомога раніше.
Що робити, якщо на пасіці почалося злодійство? Досвідчені бджолярі рекомендують виконувати такі заходи:
– Зменшіть розміри льотків. Прохід повинен бути розрахований на 1-2 комах, не більше. Це допоможе запобігти спустошенню.
– Приробити до льотку козирок у вигляді похилої дощечки.
– Частково закрийте вічко склом. Скло потрібно приставити до вулика так, щоб з боків залишалося місце для прольоту комах. Бджоли, які постійно живуть у вулику, навчаться обходити перешкоду, а грабіжники з видобутком, що відлітають, будуть битися об скло.
Перешкоду для злодійок можна створити і в інший спосіб – накрийте вулик целофановим мішком (його нижня відкрита частина повинна бути нижче льотка сантиметрів на 10).
– У разі крайньої необхідності, коли вулику загрожує серйозна небезпека, можна закрити льоток глиною, вставивши в неї трубочку для прольоту однієї бджоли. Мешканки вулика можуть проникати в свій будиночок і залишати його, а ось чужинці більше турбувати не будуть.
Щоб не допустити крадіжки, працюйте з вуликами вечорами. Пам’ятайте, що огляд не повинен займати багато часу. Під час робіт користуйтеся вологим полотном. Покрийте їм ті рамки, з якими в даний момент не працюєте, це відлякає непрошених гостей. Після закінчення робіт пасічний інвентар потрібно ретельно очищати, щоб на вашій ділянці не поширювався привабливий запах меду.
Вулик, в який завадилися бджоли-злодійки, можно окропити зовні водою. Це допоможе нейтралізувати запах меду і зіб’є слід.
Поповнюючи пасіку новими бджолопакетами, вибирайте породи, не схильні до крадіжок.
Важливо! Щоб бджоли не стали жертвами грабіжу, сім’ї потрібно посилювати, це допоможе комахам боротися за свої запаси.
Якщо у вулику немає матки, її необхідно невідкладно підсадити. Якщо ж матка присутня, але вона занадто слабка, її доведеться замінити.
Коли починається боротьба між грабіжницею і захисницями вулика, бджолярі користуються ефективним прийомом, щоб зловити злодійське сімейство. Бджіл посипають борошном (мітять), злодійки з чужим медом повертаються до свого вулика. За ними потрібно простежити і окурити їх житло димом. Відчувши, що їх дому загрожує небезпека, комахи відволікуться від грабежів. Боротися зі злодійством допомагають і маленькі хитрощі. Вулик, що полюбився злодійкам, замінюють порожнім, і тоді вони більше не прилітають.
При розведенні бджіл враховують їх породу, оскільки від різновиду комах залежить їх поведінка на пасіці. Так, південні породи більше схильні до грабунку. Тому початківцям бджолярам легше працювати з бджолами середньої смуги, вони крадуть рідше. Але пам’ятайте, що при несприятливих умовах на пасіці злодійство може проявитися у будь-якої породи. Тому ставтеся до своїх обов’язків старанно, стежте за комахами і своєчасно розпочинайте боротися з цим неприємним явищем.
Журнал «Бджільництво»
№ 58 (2)
При годівлі бджолосімей потрібно розрізняти терміни «підгодівля» та «загодівля». Підгодівля — це стимуляція до інтенсивного червління навесні a6o на початку серпня. Ïï застосовують упродовж сезону при виведенні маток a6o формуванні відводків. Для підгодівлі використовують рідший сироп i згодовують його малими пopцiями. Загодівля — це поповнення кормів на зиму. Для загодівлі використовують густіший сироп. Його отримують розчинивши в 1 л води від 1,5 до 2 кг цукру.
Успішна зимівля i добрий весняний розвиток бджолосімей залежить від їх сили i кондиції бджіл. Чим більше бджіл має сім’я після зимівлі, тим інтенсивніше розвиватиметься i швидше досягне максимальної сили.
Найліпше Зимують i мають добру кондицію навесні бджоли, які вийшли у серпні й на початку вересня. Вони становлять основну масу бджіл сім’ї, що зимує. 3 цього випливає, що потрібно підтримувати на високому рівні червління маток наприкінці липня i в серпні. Якщо в природі у цей період відсутній взяток, потрібно обов’язково розпочати підгодівлю. Стимулювальна підгодівля полягає у щоденному згодовуванні бджолосім’ям цукрового сиропу малими порціями. Застосування такої підгодівлі на більшій кількості сімей упродовж 3-4 тижнів є для пасічника обтяжливим. Як показує досвід, стимулювальну підгодівлю можна поєднати з зимовою загодівлею. Потрібно лише на кінцевій фазі підгодівлі збільшити порції сиропу i давати його густішим. Даний у цей період сироп перероблять бджоли, які через свій вік i спрацьованість не входять до числа бджіл, що будуть зимувати. Отже, бджоли, які дочекаються весни, не братимуть участі в переробці зимових кормових запасів. Це забезпечить їм добру кондицію i швидкий весняних розвиток бджолосімей.
Найліпшим періодом для загодівлі є кінець серпня — початок вересня. У сім’ях є ще достатньо розплоду i в гнізді підтримується висока температура, що має велике значения при загодівлі бджіл. Тоді бджоли ліпше зневоднюють i переробляють сироп. Найперше вони нагромаджують його вверху i на крайніх щільниках, потім, у міру виходу розплоду, заповнюють середню частину гнізда. Пізня загодівля в жовтні чи листопаді, коли у вулику немає розплоду, а бджоли вже починають формувати зимовий клуб, погіршує кондицію бджіл, які вже готові зимувати, але змушені переробляти цукровий сироп. Бджоли втрачають білково-жирове тіло при виділенні воску, погано зневоднюють сироп i неповноцінно його інвертують. Багато бджіл гинуть ще перед зимою, а гнізда стають завеликими. В таких гніздах навесні є багато вологи i плісняви, а сім’ї слабо розвиваються.
Перед тим як розпочати загодівлю сімей на зиму, потрібно після останнього відкачування меду забрати надставки й оглянути всі сім’ї. Слабкі сім’ї підсилюємо розплодом від сильніших, а безматочні ліквідовуємо a6o виправляємо — підсаджуємо матку i підсилюємо розплодом. Під час цього перегляду слід попередньо скласти зимові гнізда, відбираючи для цього найвідповідніші щільники. Найліпше для цього підходять щільники, відбудовані цьогоріч, з яких вийшло 2—3 покоління бджіл. Не варто залишати у сім’ї щільників, на яких бджоли вже зимували. Ще перед початком загодівлі зайві щільники, які не увійдуть до складу зимового гнізда, потрібно забрати з вулика. Якщо на них є закритий розплід, то потрібно перенести ïx за заставну дошку, щоб розплід вийшов. Також потрібно пам’ятати, щоб у зимовому гнізді були пергові щільники.
Як ми знаємо, матки починають червити в другій половині зими. Нестача перги в гнізді загальмовує розвиток сім’ї. Зазвичай у вуликах-лежаках бджоли складають пергу на крайніх щільниках. Узимку бджоли їx не обсідають, i тому для них вони є важко доступні, а наприкінці зимівлі, коли у гнізді висока вологість, ці пергові щільники пліснявіють i вже не є придатними для споживання бджолами. Тому під час формування гнізд на зиму ïx розміщують передостанніми.
Щоб розпочати загодівлю бджолосімей, не потрібно чекати доки закінчиться останній підтримувальний взяток. Ïï розпочинають дещо раніше, щоб бджоли могли ще щось принести з поля (нектар, пилок) до вулика. Крім того, за наявності підтримувального взятку бджоли не так схильні до бджолиних крадіжок, як за його відсутності.
Щоб уникнути бджолиних крадіжок, сироп даємо всім сім’ям одночасно. Починаючи загодівлю у безвзятковий період, потрібно звернути увагу на сусідні пасіки, які розташовані на відстані менше ніж 500 м від нашої. Бо неправильні заходи, пов’язані з загодівлею (залишення на пасіці забраних рамок, сиропу чи реманенту), можуть спричинити бджолині крадіжки. Про годівниці можна сказати, що всі вони добрі, якщо не протікають i пасічник вміє правильно ними користуватися. Рекомендовано давати сиpoп підвечір, на ніч. Через те, що точки розміщені на великій відстані, якщо потрібно бджіл загодувати, то годують незважаючи на пору дня. Коли дотримуватись певних правил (звужені льотки, відсутність щілин у вулику, нерозливання сиропу), не спостерігається бджолиних крадіжок. Під час загодівлі сила сімей на пасіці має бути майже однакова. Не повинно бути слабких відводків, безматочних сімей, які не забирають сироп із годівниць. Невибраний i частково сферментований сироп приваблює ос, які вже від серпня завдають чимало клопотів на пасіці. На такі сім’ї часто нападають бджоли з інших сімей.
Сироп для загодівлі готують висипаючи цукор у гарячу воду i помішуючи до повного розчинення цукру. Сироп не потрібно кип’ятити. Замішування цукру у холодній або теплій воді не рекомендоване, бо вода може містити шкідливі мікроорганізми, які можуть спричинювати хвороби бджіл або псування сиропу. Зараження сиропу різними бактеріями може бути спричинене брудною водою або непомитими годівницями. Найбільшу небезпеку зараження бджіл можуть становити годівниці, конструкція яких не дає бджолам змоги повністю вибрати сироп. Навіть невелика його кількість, залишена в годівниці, може призвести до швидкої ферментації наступної порції сиропу, влитої до такої годівниці.
Для загодівлі можна використовувати годівниці різної конструкції, як стельові годівниці так і рамкові .
Кількість кормів для зимівлі бджолосімей розраховують виходячи з кількості рамок, залишених у гнізді на зиму. На кожну залишену рамку повинно припадати близько 1,7—2 кг корму. При оцінюванні кількості кормів приймаємо, що 1 дм2 заповненого i запечатаного з двох сторін щільника, містить близько 300 г, а незапечатаного — 150 г корму.
По закінченні загодівлі забираємо годівниці, але ще остаточно не утеплюємо гнізда, бо в деяких сім’ях матки можуть розпочати червити. Щоб загальмувати червління, гнізда треба трохи охолодити. Для цього дещо збільшуємо льотки, оскільки загрози бджолиних крадіжок уже немає. Коли матки припинили червити, i в гніздах уже немає відкритого розплоду, можна остаточно утеплити сім’ї та відрегулювати ширину льотків. На кожну залишену рамку ширина льотка має бути 1см.
Ян ПЛЄВА
«Pasieka» №3, 2003
Переклав Андрій БОГАЧ
Кожен бджоляр знає, як важко працювати без хорошого запасу стільників. Однак використання старих стільникових рамок, незважаючи на це, не рекомендується. Вже після трьох сезонів вони, якщо були з розплодом, стають важкими, непросвечивающими, мають сильно зменшені осередку. Бджоли, що виходять з них, дрібні, а сім’ї – малопродуктивні. Мед, складений в такі стільники, швидко кристалізується , темніє, так як в ньому розчиняються деякі складові знаходяться в осередках відходів. Не потрібно забувати, що старі стільники можуть бути джерелом різних хвороб. Зберігання ж їх поза вулика завжди пов’язано із зайвими клопотами, так як до настання осінніх холодів вони сильно уражаються восковою міллю .
Воску зі старих стільників виходить менше, хоча це, звичайно, залежить і від способу переробки воскосирья. Бджолярі малих пасік переробляють воскосировини досить примітивним способом, зменшуючи і без того низьку ефективність своєї праці. Відбиває бажання і накопичення стільників, так як вони, як уже говорилося, сильно уражаються восковою міллю. Не знаючи точно, скільки бджоли можуть щорічно відбудовувати нових стільників, бджолярі часто недобирають віск. Деяким гальмом служить також і відсутність простих і ефективних технологій переробки воскосирья. Тут маються на увазі високі ціни на воскотопки , енергію, великі трудовитрати, а також низька ціна воску по відношенню до вощині . Деякі бджолярі стали відмовлятися від клопіткої переробки стільників і частої їх заміни.
Теоретично, кожна молода бджола може виділити воску в половину своєї ваги, тобто 1 кг бджіл (близько 10 000 бджіл) може протягом свого життя виділити 0,5 кг воску. Одна сильна сім’я теоретично може виділити в рік 5-7 кг воску. Очевидно також, що бджіл будують стільники не “від нудьги» або заради «любові до будівництва», а тільки тоді, коли виникає потреба у висновку розплоду і складанні меду. Практика показує, що більш мідисті сім’ї відбудовують стільників більше.
При деяких умовах будівництво нових стільників вимагає від сім’ї зайвих зусиль, особливо якщо цей обов’язок виявляється покладеною на старих бджіл, воскових залози яких вже погано працюють. Важко також будують стільники бджоли після закінчення хабар. Але не можна допускати і того, щоб віск, що виділяється молодими бджолами в травні і червні, губився тільки тому, що вони не мають можливості відтягувати вощину.
Передові бджолярі в наших умовах за сезон часто отримують до 1 кг воску з вулика, що рівноцінно 15 листам вощини на гніздову рамку Дадана . Ця кількість складається з переробки старих стільників, вирізок з будівельних рамок, кришечок та інших зрізання. З цього випливає, що сильні сім’ї здатні відбудувати стільки рамок, скільки вміщається в вулик. Однак на наших пасіках часто не провадиться навіть рекомендована щорічна заміна однієї тери стільникових рамок.
Протягом весни, з моменту «побілки стільників», в вулику завжди має бути місце для будівництва стільників. На початку травня вощину потрібно давати обережно – по одній рамці збоку від розплоду. Якщо сім’я досить сильна, і бджоли швидко її відбудовують, можна давати і по дві за раз, ставлячи їх завжди з боків розплоду. У другій половині травня, коли встановиться тепла погода, вощину можна ставити і в середину гнізда, між розплодом. Це збільшує темп її відбудовування, покращує вентиляцію гнізда, а також зменшує у сім’ї схильність до роїння.
У травні бджоли будують охоче і швидко, і це потрібно обов’язково використовувати. Зазвичай в цей час вилучається велика кількість стільників. Потрібно прийняти за правило і не залишати в зиму стільники, що вже побували в зимівлі, тобто стільники не повинні зимувати більше одного разу. Потрібно прагнути до того, щоб бджоли щорічно відбудовували стільки стільників, скільки потрібно для зимівлі (не менше семи дадановских рамок). Середні і сильні сім’ї тільки за час цвітіння садів відбудовують по 4-5 стільників, а інші – до кінця червня.
У травні кожна сім’я відчуває бажання будувати і трутневі стільники. Будівельна рамка , поставлена в гніздо, забезпечить відбудовування решті вощини тільки бджолиними осередками. Якщо мешканки вулика на будівельному рамці тягнуть тільки бджолині осередки, то напевно не збираються роїтися. Мисочки на краях не зовсім відбудованої вощини служать ознакою ройового настрою в родині. Якщо хабарів закінчився, бджоли взагалі не будують. Будівельні рамки перевіряють кожні чотири-п’ять днів і видаляють відтягнуті мови. Це робиться для того, щоб не дати матці можливості відкласти в них яйця. В якості методу боротьби з варроатозом будівельну рамку перевіряють через два тижні. Тоді, природно, в ній буде знаходитися і закритий трутневий розплід.
При хорошому використанні будівельної рамки можна отримати таку кількість воску, яке перевищує поточну потребу в вощині, так що надлишок його можна продати.
Журнал “Пасіка від” А до Я “
№ 1, січень 2018
Представлена інформація пpo роль, важливість і значущість бджолиної матки для бджолосім’ї.
Якими 6 епітетами ми не величали бджолину матку, але її роль і значимість в природі (вид бджоли медоносні) важко переоцінити або перебільшити. І чим більше наукові дослідження проникають в біологію, фізіологію, анатомію особин бджолосім’ї, тим більше ми дивуємося «мудрості» і незбагненності суті цих створінь і матки бджолиної особливо. Перш за все це одна з найбільш високо продуктивних саморегулюючих «машин» з виробництва та відкладання яєць. Одне яйце 0,13-0,14 мг, таких яєць за добу матка може відкласти близько 1500-2000 шт. За сезон відповідно – 150-200 тис, штук. Маса яєць, відкладених маткою за добу по масі прирівнюються до маси самої бджоломатки.
Бджолина матка – це особина бджолиної сім’ ї жіночої статі. 3а масою і розмірами вона перевершує всіх окремих особин цієї поліморфної спільноти. Довжина тіла матки в залежності від породи і сезону року змінюється від 20 до 25 мм. Маса плідної матки становить 200-250 мг, неплідної – 150-180 мг. 3а даними дослідників для відкладання одного яйця матка витрачає 40-45 с. Початок відкладання яєць приходиться на лютий і закінчується наприкінці вересня. В процесі фізіологічної життєдіяльності матка відкладає запліднені і незапліднені яйця. Тривалість її життя в складі сім’ї обчислюється 3-5 роками. Досвід роботи з бджолами показує, що при несприятливих умовах зимівлі матка гине пізніше основної маси сім’ї, причому виживаність великих маток вище ніж дрібних. Онтогенез матки триває 16 днів.
Вийшовши з маточника матка через 7-10 днів, при сприятливих погодних умовах виходить на шлюбний виліт і злучившись з 6-7 трутнями через 3-4 дня починає відкладати яйця. При цьому матка виділяє пахучі речовини (феромони) зі специфічним запахам за допомогою залоз зовнішньої секреції, розташованих під 2, 3 і 4 тергітами черевця, привертаючи увагу трутнів під час шлюбного вильоту. У той же час дослідниками встановлено, що якщо протягом двох тижнів молода матка не змогла злучитися з яких-небудь причин з трутнями, то вона втрачає здатність до спарювання стає неплідною (трутівка). Бджолосім’ї з такими матками самостійно не виживають і потребують своєчасної допомоги пасічника.
Всі особини бджолиних сімей зовні покриті кутикулою (продукт виділення підшкірного шару клітин епідермісу до складу якого входяrь азотовмісний полісахарид і нерозчинні у воді білкові речовини). Забарвлення кутикули залежить від пігментів і буває жовте і темне. Кутикула покрита волосками, використовуваними як орган нюху. Тіло матки, як і інших особин бджолиної сім’ї складається з трьох рухомоз’єднаних частин – голови, черевця, грудей. Голова у матки округлої форми, на ній розташовані два складних фасеточних ока і три простих дорсальних, вусики-антенки і ротові придатки. До складу складних очей бджоли входять 4-5 тис. окремих очок – амматідій, 3-4 тис. у матки і 7-10 тис. очок у трутня. Кожен амматідій складається з шестигранної зовнішньої лінзи-кришталика, з якої відходить від неї кристалічним конусом і кришталевою паличкою, що закінчується зоровими клітинами. Такий зір називається мозаїчним, він як би становить предмет з безлічі окремих точок зображення, що проходить через кожне очко. Опукле розташування складних очей на голові матки, забезпечує їй велике охоплення навколишнього простору. Для бджоли і матки зокрема надзвичайно важливо сприймати чіткі відмінності предметів на близькій відстані. Наприклад, встановлено, що на відстані 25 мм бджола може розрізняти квадрат зі стороною 5 мм, а на відстані – 40 см – квадрат зі стороною не менше 20 мм. Для бджіл дуже важливо чітко розрізняти предмети поблизу, наприклад, у квітці при зборі нектару або пилку, а також під час роботи у вулику на відбудові щільників, годуванні личинок, переробці і складанні запасів корму.
За даними дослідників бджоли можуть фіксувати пульсації світлових спалахів більше 16 разів на 1 с, людина ж при цьому сnриймає не окремі спалахи, а безперервне світло, у бджоли чітке сприйняття з’являється лише при подачі 300 і більше світлових спалахів в 1 с. Більш того складні очі бджоли (матки) пристосовані як до темряви вулика, так і яскравого сонячного світла під час польотів. Більш того такі по влаштуванню очі можуть розрізняти поляризоване світло. Тому бджоли можуть орієнтуватися не тільки по намічених орієнтирах, але і по положенню сонця на небосхилі. Найяскравішими для бджіл є – синьо-фіолетові і ултрафіолетові промені. В ультрафіолетовому діапазоні вони бачать три окремих кольору (синьо-ультрафіолетовий, фіолетовий і жовто-ультрафіолетовий).
У довгохвильовому діапазоні бджоли гірше розрізняють кольори, так червоні промені вони зовсім не сприймають. 3а даними наукових досліджень в складному оці бджіл (маток) є три колірних рецептора, що сприймають жовті, сині, і ультрафіолетові промені. У зв’язку з цим рекомендується і вулики фарбувати в кольори добре помітні бджолами (синій, блакитний, жовтий, білий). Якщо мова йде про павільйонне утримання бджолосімей, то для того щоб матки менше плуталися при поверненні з шлюбного вильоту, на передніх стінках корпусів біля льотків рекомендують наносити характерні колірні мітки.
Цікавий і той факт, що науковими дослідженнями підтверджено, що будь-якого зображення, в простих очах бджоли виникнути не може. В процесі експериментів складні очі бджіл покривали чорним лаком, бджола поводиться як абсолютно сліпа. Якщо ж покрити лаком тільки прості очі, то по гостроті зору і поведінки така бджола нічим не відрізняється від особин з не зафарбованими очима.
Біологічно активні речовини, секретуються залозами зовнішньої секреції в навколишнє середовище, називають гормонами. Вони відіграють визначальну роль в підтримці єдності і регулювання фізіологічного стану і поведінки всіх особин бджолосім’ї. Детальніше вивчені феромони матки. Особливо широким спектром дії і активність має маточна речовина, так званий феромон №1, що продукується верхньощелепними залозами матки. Його матка використовує для залучення трутнів під час шлюбного вильоту, і робочих бджіл всередині бджолосім’‘ї, а також надає стимулюючу дію на робочих бджіл, попереджаючи появу анатомічних і фізіологічних трутовок, стримує вирощування в бджолосім‘’ї нових маток. Феромон № 1 в поєднанні з вихідними від матки ароматизованими сполуками, які отримали групову назву феромон №2, надає регулюючу дію на робочих бджіл у період роїння. Робочі вуликів бджоли в оточенні яких перебуває матка (почет) при вільному пересуванні збирають з її тіла секрет субстанції феромонів і разом з кормом передають іншим бджолам сім’ї. Феромони є сигналізатором зворотнього зв’язку стану і наявності маток. При незадовільному функціонуванні залоз цих феромонів бджоли можуть ініціювати тиху зміну матки. Втрата матки веде до «xaocy» в поведінці всіх членів бджолосім’ї, надаючи гнітючий вплив на виконання всіх видів вуликових робіт, в тому числі припиняється будівництво щільників, слабо працює бджолосім’я на медозборі, погано захищає своє гніздо, а бджолосім’ї залишившись без матки можуть навіть залишати свої вулики, а безматочні бджолосім’ї частіше піддаються нападу бджіл з інших бджолосімей.
Встановлено, що феромони регулюють фізіологічний стан бджолосім’ї виділяють не тільки матка і дорослі бджоли, а й розплід. Крім феромонів, що стимулюють розвиток відомі феромони, які регулюють виконання робіт, феромони відлякування та охорони бджолосім’ї від ворогів, феромони тривоги. Особливу роль виконує комплекс феромонів, що виділяються Насонової залозою, вона є у матки і робочих бджіл, розташована між 5 і 6 тергитами черевця. Цей запах служить орієнтирам для бджіл при вильоті матки з вулика під час роїння.
Таким чином, на підставі наведеної інформації можна стверджувати, що комунікативні зв’язки між окремими членами бджолосім’ї різноманітні (звукові, тактильні, трофілаксичні, феромонні) і грають вирішальне значення в процесах їх життєдіяльності. Відсутність матки в бджолосім’ї ставить її на межу виживання і без своєчасної допомоги з боку пасічника така бджолосім’я не виживає.
Спецкор НТЦ «Чарунка»
Проф. Валентина Цікава, м. Харків
Журнал «Український пасічник» 4/2020
Травень і червень – це два місяці, коли у бджолосім’ї відбувається найінтенсивніша життєдіяльність. Дуже швидко збільшується кількість бджіл, а пасічник повинен тримати руку на пульсі, щоб утримати сім’ї в робочому стані й не допустити неконтрольованого розмноження. Роботи, які будемо виконувати на пасіці в травні, залежать від кількох чинників: погоди, розкладу взятків у сезоні, типу пасічникування, типу вуликів, величини пасіки тощо.
Проте є багато спільних елементів для всіх пасік. У травні й червні бджоляр повинен забезпечити бджолам відповідний простір у вулику. Має вистачити стільників на розплід, а також для накопичення нектару й дозрівання меду. В першій половині травня ми повинні досить точно регулювати збільшення гнізда, бо часто бувають холоди, які можуть заважати правильному розвитку сім’ї. В другій половині травня холодів зазвичай уже не буває, тому ліпше тримати бджіл у гніздах ширших, ніж надто тісних, щоб не спричиняти ройовий стан. Можемо вже ставити магазинні надставки, підставляти їх ліпше під заповнені недозрілим медом. Пам’ятаймо про відбудову вощини, щоб поміняти якнайбільше гніздових рамок на нові. За теплої погоди і взятку з ріпаку, який більшість наших пасік може використовувати, відбудова нових рамок відбувається блискавично. До сильних сімей вставляємо навіть по кілька рамок з вощиною одночасно, а зачервлені гніздові рамки переносимо до магазинних надставок або за розділову решітку за гніздом (вулики лежаки та корпусні вулики).
Ройовий стан. Друга половина травня і червень – це пора, коли бджоли найчастіше проявляють схильність до входження в ройовий стан. Часто, незважаючи на утримання нерійливої популяції і правильне додавання об’єму гнізда до сили сім’ї та взятку, погода не дає змоги бджолам вилітати з вуликів упродовж кількох чи навіть кільканадцяти днів. Тоді в більшості сімей може виникнути ройовий стан. На невеликій пасіці можна здійснити заходи, щоб запобігти роїнню впродовж одного дня відразу після виправлення погодних умов. На більших пасіках, де використовують ізолювання маток, також маємо час на здійснення цих заходів.
Ізолятори запобігають виходу маток з вулика, а бджоли без маток повернуться самі, навіть якщо впродовж певного часу сформують рій на найближчому дереві. В інших пасіках, де матки мають вільний доступ до льотка, може трапитися масове роїння, що призведе до втрат. Рої часто прививаються в найнесподіваніших місцях. Їх повернення є практично неможливим. З метою зменшення втрат потрібно якнайшвидше виконати протиройові заходи у якнайбільшій кількості вуликів і якомога більше часу проводити на пасіці, особливо з 8-ї до 17-ї години (це дасть змогу спіймати частину роїв).
Заміна маток. У травні, і передовсім у червні, замінюємо бджолині матки на молоді, яких виростили на своїй пасіці або купили. Залежно від того, яких маток підсаджуємо, плідних чи неплідних, або підставляємо маточники, використовуємо різні методи підсаджування маток. Кінець травня і червень — це найкращий період для збільшення пасіки. Найліпшим способом – створення відводків. Це також чудовий спосіб для ослаблення ройового настрою на пасіці.
Відкачування меду. Мед з вулика відкачуємо, коли він повністю зрілий, це означає, що гнездові рамки запечатані принаймні на 2/3 площі, а надставкові – наполовину.
При гірших погодних і взяткових умовах може виникнути ситуація, коли потрібно відкачувати мед із незапечатаних рамок (особливо ріпаковий мед не може залишатися занадто довго в рамках, бо навіть у них кристалізується). Вважають, що мед є зрілим, якщо перехиливши і сильно струсивши рамку, мед не витікає з комірок. Проте тут рекомендують бути обережним. Пам’ятаймо про дотримання чистоти при отриманні меду i його фасуванні, щоб забезпечити своїм клієнтам мед високої якості. В цей період важливо забезпечити бджіл якісною водою. Якщо бджоли не можуть використовувати воду з природи, то потрібно на пасіці облаштувати напувалку.
Кжиштоф ФУРСО
«Pasieka» № 3, 2011
Переклав Андрій Богач
Русский
