Дим гармата «Варомор» призначена для обкурювання бджіл при Варотозе різними препаратами і кислотами.
В даний час, дим гармата Варомор все частіше і частіше застосовується бджолярами як ефективний засіб для боротьби з кліщем Варроа. Існує кілька варіантів препаратів які використовують для обкурювання бджолиних сімей:
За допомогою даного калькулятора для дим гармати «Варомор», ви можете швидко розрахувати необхідну кількість препаратів і речовин для обкурювання ваших бджолиних сімей:
Дискусії про вентиляцію вуликів узимку серед бджолярів ведуться здавна. Класичні правила облаштування цього процесу, здається, знають усі, однак виконати їх на практиці вдається не кожному, бо не вистачає досвіду. Усе пізнається з роками, а ще великою мірою залежить від погоди, яка останнім часом супроводжує нас різними і доволі непербачуваними несподіванками.
Отож давайте ще раз згадаємо загальні правила вентиляції вуликів узимку під час зимівлі бджіл на волі. Від того, наскільки правильно ви забезпечите своїм підопічним умови життя в суворий зимовий період, буде залежати виживання бджіл, сила їхніх сімей у весняний період, а в результаті і кількість одержаного меду з пасіки.
Якоюмаєбутивзимкувологістьувулику?
Вентиляція вулика повинна забезпечити надходження повітря бджолам і перешкоджати збільшенню вологості. Під час зимівлі на волі це зробити складно, адже турботливий бджоляр буде максимально охороняти своїх плеканців від протягів і морозу.
Як же знайти ту «золоту середину», при якій можна достатньою мірою забезпечити потрібний рівень вентиляції, відрегулювати вологість і при цьому не заморозити бджіл? Для новачка це може виявитися справою занадто нелегкою, а ось досвідчені бджолярі вже експериментальним шляхом встановили основні способи, як цього досягнути.
Найголовнішим показником хороших умов для життя бджіл як взимку, так і в будь-який інший період, є вологість повітря. Секрет полягає в тому, що вона не повинна бути ні вище норми, ні нижче.
Адже при низькій вологості мед занадто швидко кристалізується і бджоли не зможуть ним харчуватися. Та й повітря взимку у вулику може стати занадто холодним, що призведе до прискореного поїдання кормів і, як результат, до виснаження бджіл та швидкого знищення їх зимових запасів. Таким чином, до весни велика частина бджолиних сімей може не дожити. За високої вологості виникає ще більше проблем:
мед дуже швидко набирається вологи, а від її надлишку швидко закисає. А тому бджоли позбудуться основної своєї провізії, від чого можуть загинути;
сам вулик від надлишку вологи може настільки зволожитися, що бджоли в ньому вже не зможуть жити і залишать його. А навесні пасічникові доведеться будувати інший бджолиний будинок і шукати нову сім’ю для його заселення;
за підвищеної вологості вулики можуть замерзнути, вкритися кіркою льоду і тоді бджолам доведеться жити буквально в крижаному будинку;
по весні, коли лід тане, надлишок вологи призводить до повного затоплення нижньої частини вулика, де найчастіше розміщують нуклеуса. В результаті бджоли позбудуться основного розплоду;
погана вентиляція, а значить і підвищена вологість, призводять до захворювань цілих бджолиних сімей і навіть до їх загибелі.
Тому не варто занадто сильно турбуватися про те, що бджоли замерзнуть від протягів. Краще потурбуватися, щоб вони не загинули від надлишку вологи.
Урізнихвуликах – різнайвентиляція
Конструкції бджолиних помешкань бувають різними, а тому способи забезпечення вентиляції вуликів також будуть відрізнятися. Головне, що потрібно зробити – забезпечити надходження свіжого повітря в житло і максимальне виведення вологих парів з нього. Тут також варто пам’ятати деякі правила.
Краще залишити льотки відкритими повністю або частково. При цьому можна відкрити тільки нижній, а можна і додатково верхній. Кришку вулика застелити утеплювачем з агороволокна.
Якщо вулик багатокорпусний, то залишити відкритими тільки два льотки.
Коли починається відлига і піднімається температура, для прискорення виведення зайвої вологи рекомендують на цей період злегка розширити гніздо.
Намагайтеся не перевантажувати бджолине помешкання утеплювачами з усіх боків, особливо тими матеріалами, які не дають повітрю проходити крізь стіни. Чим сильніше утеплити вулик, тим менший газообмін в ньому буде, а це для бджіл некомфортно.
Якщо через верхню щілину повітря не встигає проходити і волога все одно збирається, або ж ця щілина занадто швидко покривається інеєм і замерзає, то краще у верхній кришці збоку просвердлити декілька отворів, а то й зробити додаткові щілини. Щоб бджоли при цьому не мерзли, можна додатково утеплити вулик під самою кришкою, але «дихаючими» матеріалами.
Деякі пасічники користуються принципом дупла. Для цього підбирають відповідного розміру трухляве дупло і встановлюють його замість дна вулика. Таким чином, вся волога, яка стікає вниз, відмінно вбирається деревом, не залишаючи від води й сліду. Це допомагає врятувати бджолину сім’ю від надлишку вологи.
Так само діє і розсипана по дну вулика тирса. Вона також добре вбирає зайву вологу, не заважаючи при цьому нормальній життєдіяльності вулика.
Ще один спосіб – просто прибрати дно вулика. А щоб миші та інші шкідники не турбували бджіл, краще встановити від них решітку, або використовувати дно з сіткою.
Для вулика типу лежака доцільно на задню стінку встановити стельові полотна, які відмінно пропускають повітря. При цьому збоку можна за-лишити вентиляційні щілини, злегка розширити льотки, захистити їх гратками і накрити кришку натуральними матами. Цього достатньо для того, щоб навесні у вулику струмками не стікала вода.
Фінські бджолярі особливо не готують бджолині по-мешкання до зими. Вони залишають вулики на зимівлю прямо в снігу, а зверху лише роблять додаткові отвори для виходу вологи і надходження повітря. При цьому бджоли чудово себе почувають.
Щоробитизпротягами?
Ще один зимовий ворог бджіл – протяги. Власне, саме через страх перед ними більшість бджолярів і загортають вулики в поліетилен або зовсім ховають їх у спеціальні приміщення. Але можна зробити все набагато простіше.
Якщо обнести пасіку високим парканом, близько двох метрів, то протягів не виникне на цілій території.
Можна додатково закрити вулик високими щитками, які при цьому не будуть впливати на газообмін у кожному з них.
Покрити вулик можна не звичайною фарбою, а сумішшю на основі вапна. Така суміш буде давати можливість захисту від протягів, зайві щілини закладені, але при цьому стіни вулика будуть «дихати».
Яквизначити, чидостатнявентиляція?
Щоб зрозуміти, чи достатня вентиляція у вуликах взимку, слід спостерігати за самими бджолами. Вони швидко підкажуть, чи все в порядку:
якщо льотки відкриті занадто широко, то бджоли тут же почнуть їх закладати прополісом. Це означає, що льоток треба зробити трохи меншим;
за гудінням бджіл досвідчені бджолярі відразу визначають, чи задоволені їхні підопічні своїм життям, або ж їх щось турбує;
коли навесні занадто рясно стікає вода з вулика, то це яскрава ознака того, що вологи в ньому занадто багато;
втрата великої кількості бджіл за зиму – остаточне свідчення того, що пасічник погано про них турбувався4
вологі чи навіть мокрі подушки та інші утеплювачі також є ознакою надлишку вологи.
На перший погляд здається, що взимку бджоли не потребують особливого догляду. Та то тільки здається. А якщо вникнути в цю справу детальніше, то дбайливий господар працює на пасіці цілорічно. Та інакше й не може бути, бо бджоли – живі істоти, яких утримують люди ще й заради смачних і корисних продуктів. А, як говорить народна мудрість: «Хто бджіл узимку доглядає, той у травні вже мед має».
Вдалої вам зимівлі!
У статті використані матеріали з сайтів: budbud.in.ua і komahy.com.
Стаття взята з журналу «Пасіка», стаття «Хто за бджолами взимку доглядає, той в травні мед має» стор. 8-10.
Бджолярі часто використовують будівельну рамку. Вона виконує кілька функцій. Якщо на ній бджоли відбудовують стільники і не відбудовують мисочок – зачатків маточників – така сім’я вважається благополучною. У разі коли бджоли не відбудовують стільник або на ньому з’являються мисочки – сім’я готується до роїння, існують і інші причини. Тому необхідно вжити відповідних заходів. За допомогою будівельної рамки збільшують вихід воску з пасіки. Періодично (через два тижні) вирізають трутневий розплід, чим значною мірою оздоровлюють бджолосім’ю від кліща варроа, самки якого відкладають яйця переважно у трутневі комірки. Будівельна рамка – це звичайна гніздова, перегороджена по горизонталі планкою. До верхнього бруска рамки та на цій планці прикріплюють смужку вощини, починаючи з якої, бджоли і відбудовують стільники з трутневими комірками. Роблять також будівельну рамку, верхня планка якої є знімною. Як будівельну рамку часто використовують бічну частину вирізаного стільника гніздової рамки. Встановлено, що саме у цьому місці стільників самка кліща підкладає яйця найінтенсивніше. Нижню половину рамки можна оснастити вощиною, на якій бджоли відбудовують стільник із бджолиними комірками.
Будівельні рамки встановлюють у гнізді бджіл останніми чи передостанніми з початком виділення бджолами воску.
П. Євсеев (2007) при утриманні бджіл у вуликах типу Дадан з надставками пропонує слідуюче використання будівельних рамок. На початку травня на корпус (12 рамок) ставиться перша надставка з будівельною рамкою посередині, вона навощується смужкою вощини з бджолиними чарунками. Смужки кріпляться до верхнього бруска рамки та до першого ряду дроту, з двох боків будівельної рамки ставляться по одній стільниковій рамці, за ними – по рамці з вощиною, а послідуючі – стільникові рамки.
Через 7-10 днів зверху першої надставки ставиться друга, а перед цим виймається будівельна рамка, з якої вирізається запечатаний трутневий розплід, а смужку з бджолиними чарунками залишають; замість відібраної будівельної рамки в нижню надставку поміщають рамку з вощиною. Якщо трутневий розплід не запечатаний, визначають час, коли його слід вирізати з другої надставки.
Другу надставку комплектують будівельною рамкою, стільниками та 4-6 рамками з вощиною впереміж зі стільниками. Аналогічно комплектують третю і четверту надставки. Отже, будівельна рамка завжди буде у верхній надставці.
При використанні будівельної рамки досягають:
Зоотехнічного методу боротьби з кліщем варроа деструктор.
Задовольняється потреба бджіл в будівництві трутневих стільників та вирощуванні трутнів.
На гніздових рамках бджоли менше перебудовують бджолині комірки на трутневі.
Збільшується вихід воску.
Здійснюється постійний і доступний контроль стану бджолиної сім’ї: ройовий настрій, сила, працездатність, хвороби бджіл.
Переміщення будівельної рамки вгору, в слідуючу надставку, викликає у бджіл необхідність також рухатися вгору, надставка освоюється досить швидко.
Запобігається зайве турбування бджіл.
У бджолосім’ях, де відсутній ройовий стан, такі рамки активно відбудовують. Якщо рамки погано відбудовуються, а на них закладаються мисочки та маточники, то це означає, що розпочинається передройовий стан. Якщо бджолина сім’я перестає будувати трутневі чарунки, вона досягла піку свого розвитку. Бджоляр повинен бути уважним, щоб попередити її роїння. Роблять огляд бджолосім’ї, знищують маточники, видаляють 1-2 стільники із запечатаним розплодом та молодими бджолами (переносять до інших бджолиних сімей), взамін дають стільники з відкритим розплодом та рамки з вощиною.
Якщо бджоли висять гірляндами і не відбудовують стільники – рій вийде через 1-4 дні, отже, слід бути уважним, щоб його не втратити. Можна вдатися до організації штучного роїння.
Практикують відбудову (освоєння) спочатку магазинних надставок, а потім уже постановку інших корпусів. Це запобігає надмірному охолодженню гнізда бджіл; освоєнню надставок (у т.ч. з відбудованими стільниками) сильними сім’ями для слабких; відбудові стільників на вощині в інших корпусах з наступною передачею їх відводкам чи в запас.
Стаття взята з книги Технології бджільництва, Григорія Приймак, стаття «Будівельні рамки» стор. 6-7.
Бджолярі часто використовують будівельну рамку. Вона виконує кілька функцій. Якщо на ній бджоли відбудовують стільники і не відбудовують мисочок – зачатків маточників – така сім’я вважається благополучною. У разі коли бджоли не відбудовують стільник або на ньому з’являються мисочки – сім’я готується до роїння, існують і інші причини. Тому необхідно вжити відповідних заходів. За допомогою будівельної рамки збільшують вихід воску з пасіки. Періодично (через два тижні) вирізають трутневий розплід, чим значною мірою оздоровлюють бджолосім’ю від кліща варроа, самки якого відкладають яйця переважно у трутневі комірки. Будівельна рамка – це звичайна гніздова, перегороджена по горизонталі планкою. До верхнього бруска рамки та на цій планці прикріплюють смужку вощини, починаючи з якої, бджоли і відбудовують стільники з трутневими комірками. Роблять також будівельну рамку, верхня планка якої є знімною. Як будівельну рамку часто використовують бічну частину вирізаного стільника гніздової рамки. Встановлено, що саме у цьому місці стільників самка кліща підкладає яйця найінтенсивніше. Нижню половину рамки можна оснастити вощиною, на якій бджоли відбудовують стільник із бджолиними комірками.
Будівельні рамки встановлюють у гнізді бджіл останніми чи передостанніми з початком виділення бджолами воску.
П. Євсеев (2007) при утриманні бджіл у вуликах типу Дадан з надставками пропонує слідуюче використання будівельних рамок. На початку травня на корпус (12 рамок) ставиться перша надставка з будівельною рамкою посередині, вона навощується смужкою вощини з бджолиними чарунками. Смужки кріпляться до верхнього бруска рамки та до першого ряду дроту, з двох боків будівельної рамки ставляться по одній стільниковій рамці, за ними – по рамці з вощиною, а послідуючі – стільникові рамки.
Через 7-10 днів зверху першої надставки ставиться друга, а перед цим виймається будівельна рамка, з якої вирізається запечатаний трутневий розплід, а смужку з бджолиними чарунками залишають; замість відібраної будівельної рамки в нижню надставку поміщають рамку з вощиною. Якщо трутневий розплід не запечатаний, визначають час, коли його слід вирізати з другої надставки.
Другу надставку комплектують будівельною рамкою, стільниками та 4-6 рамками з вощиною впереміж зі стільниками. Аналогічно комплектують третю і четверту надставки. Отже, будівельна рамка завжди буде у верхній надставці.
При використанні будівельної рамки досягають:
Зоотехнічного методу боротьби з кліщем варроа деструктор.
Задовольняється потреба бджіл в будівництві трутневих стільників та вирощуванні трутнів.
На гніздових рамках бджоли менше перебудовують бджолині комірки на трутневі.
Збільшується вихід воску.
Здійснюється постійний і доступний контроль стану бджолиної сім’ї: ройовий настрій, сила, працездатність, хвороби бджіл.
Переміщення будівельної рамки вгору, в слідуючу надставку, викликає у бджіл необхідність також рухатися вгору, надставка освоюється досить швидко.
Запобігається зайве турбування бджіл.
У бджолосім’ях, де відсутній ройовий стан, такі рамки активно відбудовують. Якщо рамки погано відбудовуються, а на них закладаються мисочки та маточники, то це означає, що розпочинається передройовий стан. Якщо бджолина сім’я перестає будувати трутневі чарунки, вона досягла піку свого розвитку. Бджоляр повинен бути уважним, щоб попередити її роїння. Роблять огляд бджолосім’ї, знищують маточники, видаляють 1-2 стільники із запечатаним розплодом та молодими бджолами (переносять до інших бджолиних сімей), взамін дають стільники з відкритим розплодом та рамки з вощиною.
Якщо бджоли висять гірляндами і не відбудовують стільники – рій вийде через 1-4 дні, отже, слід бути уважним, щоб його не втратити. Можна вдатися до організації штучного роїння.
Практикують відбудову (освоєння) спочатку магазинних надставок, а потім уже постановку інших корпусів. Це запобігає надмірному охолодженню гнізда бджіл; освоєнню надставок (у т.ч. з відбудованими стільниками) сильними сім’ями для слабких; відбудові стільників на вощині в інших корпусах з наступною передачею їх відводкам чи в запас.
Стаття взята з книги Технології бджільництва, Григорія Приймак, стаття «Будівельні рамки» стор. 6-7.
Про медонос синяк бджолярі знають з давніх часів. Мабуть, назвали його так завдяки великим синім кольорами. У народі його ще називають голубоцвет, волячка синя, громовик, іван-зілля, заяча буряк, синяк тощо. Ця рослина – цінний, древній медонос, наділений лікувальними властивостями, він же отруйний бур’ян, непридатний як корм для худоби.
Ботанічні властивості синця
Синяк звичайний (Echium vulgare L.) – це дворічна жорстко-ворсисте-опушена рослина заввишки 30-100 см. Стебла прямостоячі, розгалужені, вкриті жорсткими ворсинками. Листя черешкові, лінійно-ланцетні, цілокраї, загострені, з низу сизуваті від густого опушення. Прикореневі листя розміщені густий розеткою. Стеблові – вузько-ланцетні. Середні і верхні сидячі, біля основи округлі. Приквіткові листя лінійно-ланцетні. Квітки зібрані в численні довгасто-лінійні прості завитки, які утворюють верхівкове вузьке волотисте суцвіття. Чашечка глубокопятіраздельная. Віночок воронкоподібний, спочатку червоний, потім синій, в 2 рази довше чашечки. Товкач разом з тичинками виступає з віночка. По довжині тичинки неоднакові, з тонкими нитками і маленькими круглястими пильовиками. Плід – горішок. Цвіте синець в червні-вересні протягом 50-60 днів.
Всім відомо, що на цінні медоносні властивості синця свого часу вказував ще П. І. Прокопович, який намагався кожен сезон наблизити свою пасіку до заростей синяка.
Що дає господарству синяк, на думку батька раціонального бджільництва.
Перше. Квітки для збереження і поліпшення бджільництва в середньому кліматичному поясі, починаючи з половини червня, а південніше, навіть з половини травня.
Друге. Насіння синяка дає прекрасне масло, схоже на оливкове, але приємніше на смак.
Третє. Коріння синяка розпушує і удобрюють неродючу землю.
Четверте. Якщо мати три смуги (поля) з синцем, де одна є ранньоквітучих, друга – поздноцветущих і третя – коренева, в якій синяк зацвіте в наступному році, то дві останні можуть бути хорошим пасовищем для овець, які охоче з’їдають жирні листя синяка.
П’яте. Поле з ранньоквітучих синцем після його скошування, або НЕ скошувавши, можна переорати в липні і згодом посіяти на ньому жито залишити під овочі.
Шосте. Сухі стебла синяка в місцевості, де немає лісів, можна використовувати в якості палива, яке добре горить.
З огляду на всі ці вигоди, синяк слід вводити в багатопільної сівозміну в степових володіннях як розпушувально і удобрювальну засіб, а також як медоносна і масляне рослина.
При цьому в період посухи синяк був би великою підмогою пасовищах і паливом, а у вологі роки він давав би велику кількість кращого меду.
Синяк звичайний – один з кращих медоносів !!!
За період цвітіння одна квітка синяка виділяє 15-16 мг нектару, або на добу 0,4-1,1 мг цукру в нектарі. Важливою особливістю цих квіток є захищеність нектару від випаровування і вимивання, тому бджоли активно відвідують їх протягом всього дня і при будь-якій погоді. Велика кількість квіток в суцвітті, інтенсивне і стабільне нектаровиделение зумовлюють високу медопродуктивность синяка, яка коливається від 300 до 1000 кг / га. При сприятливих умовах добове збільшення маси вулика становить понад 8 кг.
Синяк звичайний росте по кам’янистих схилах, в степах, на сухих луках і як бур’ян на узбіччях доріг, на засмічених ділянках біля будинків і в посівах на полях. Зазначений вид поширений на всій території України.
До речі, про посіви синяка на полях Петро Іванович Прокопович писав: «Синяк розлучається двома способами: 1) посівом насіння і 2) висадкою коріння.
Пора посіву.
Перше. Посів насіння синяка можна починати восени і продовжувати у вільний час весь жовтень і листопад, а в теплих краях – всю зиму. Однак не слід забувати, що в холод і в морози проростки насіння гинуть.
Друге. Надійне час для посіву синяка є початок танення снігу навесні, коли з’являються проталини і земля мокра.
Третє. Сіяти синяк можна всю весну і до червня, але завжди в дощову погоду. З усіх цих посівів синяк виростає, маючи товсті коріння, від яких в наступному році утворюється багато стебел.
Четверте. Однак синяк, посіяний в липні, має тонкі коріння, від яких відростають тільки одне неразветвленной стебло. Сходи синяка, посіяного в серпні, або вимерзають, або ж будуть мелстеблістимі. »
П.І. Прокопович рекомендував, що дуже хорощо сіяти синяк після гречки. Посіяну гречку Скородом, після цього по ній розкидають насіння синяка. Сіючи синяк навесні, вибирають для цього дощові дні. Норма висіву 3-7 кг / га (в залежності від способу посіву).
Поле, на якому цвів синяк, наступної весни треба переорати і знову засіяти ранньої гречкою. Після цього з’явиться дуже чистий синяк, який через рік зацвіте. Для того, щоб щорічно цвів синяк, його треба сіяти в різні роки на двох полях тільки один раз. Потім він завжди буде рости на цих полях сам собою.
Синяк можна розводити в садах на відкритих місцях, в перелісках, на сипучих пісках, на толоках в поле, на гречаному полі після посіву разом з гречкою. Звичайно, на всі ці поля не можна випускати худобу.
Агротехніка вирощування синяка
Синяк невибаглива і витривала рослина. Посів синяка неподалік від пасіки – кращий варіант як для приватної пасіки, так і для промислового бджільництва.
Синяк наділений високою життєздатністю. Схожість насіння може зберігатися до 3 років. Насіння дуже легкі – 1000 штук важать всього лише 3 грами. Сама равспространенная культура синяка – дворічна, але є і однорічники, які висівають в декілька прийомів.
Скажімо, для того, щоб отримати повні і ранні сходи навесні, насіння синяка висівають під зиму або пізно восени. Ідеальний період – перед морозами, щоб перші сходи не змогли замерзнути. Як відомо, синяк дуже чутливий до холодів, тому може просто загинути, якщо неправильно його вирощувати.
Найчастіше висівають синець рано навесні. Якщо висіяти його до кінця липня, то рослина зможе досить зміцніти до настання холодів і успішно зацвісти в наступному сезоні.
Багато бджолярі застосовують беспокровний посів. Такий варіант дуже поширений і зручний, але спрацює він тільки в теплому кліматі. В іншому випадку, синяк може просто вимерзати. Рослина прекрасно уживається під різною покривною культурою. Правда, в такому випадку краще всього скоротити норму звичного висіву насіння синяка на третину, щоб не створювати додаткового навантаження ваги на медонос.
Якщо в господарстві є худоба, то для покривної культури кращим варіантом стане овес, який можна використовувати для підгодівлі тварин. Через 1,5 місяця після сходів можна вже сміливо використовувати його зелену масу. Замість вівса дозволяється висівати гірчицю, фацелію або рапс.
Щоб синяк міг вільно рости і добре перезимувати, потрібно скосити покривну культуру, коли розмір її стерні досягне 12 см. Завдяки цьому рослина вже в перший рік набуває значного травостій, який не дає посівам загинути взимку.
Іноді застосовують змішані посіви з багаторічними рослинами. їх скошують на сіно на початку липня, коли синець уже цвіте. Після цього в кінці серпня цвітіння відновлюється і триває до перших заморозків. Це вкрай важливо, тому що для медоносних бджіл осінній період вважається також досить продуктивним, адже попереду зимівля.
На гектар висівають до 5 кг насіння з глибиною закладення до 3 см з міжряддями – до 30 см. Висівають зазвичай сівалками, грунт накочують.
На невеликих ділянках, наприклад, поруч з пасікою потрібно приблизно 50 г на одну сотку землі. До речі, синяк невибагливий, тому може розмножуватися і самостійно, самосівом.
Особливості росту і цвітіння синця
Синяк цвіте півтора місяці. Коли з’являються сходи, утворюється розетка, спущена на землю, а також стрижневий корінь, який за перший рік проникає в глибину грунту приблизно на 60 см. Довжина рослини на початковому етапі розвитку може досягти ЗО см. Фаза розетки триває до початку червня наступного року. Надалі з неї виростає близько 7 стебел з різною висотою від 50 до 180 см. З кінця червня по липень – благодатний період цвітіння синця. Зазвичай цей період триває півтора місяця: з другої половини червня по серпень.
Цвітіння синця починається з завитка, де з’являється перша квітка, через пару днів – наступна, через такий же проміжок часу – третя і т. Д. Життя кожного окремого квітки обмежується двома добами. За цей же період проводиться нектар. На окремому рослині може бути від 1000 до 4300 квіток. А, отже, на одному гектарі – від 260 до 450 млн. Квіток.
Коли синяк починає цвісти, віночок квітки має ненасичений рожевий відтінок (іноді червоний), який згодом стає синім. Завдяки насиченого кольору і приємного аромату, синяк звичайний дуже красивий і привабливий для бджіл. Цікаво, що рослина набуває свій відомий колір тільки після запліднення – перші два дні життя квітки. У бутоні синього кольору нектару вже немає.
Коли дві треті квіткового суцвіття потемніє, настав час для того, щоб зібрати насіння для подальшого посіву. Через тиждень після того, як скошена маса висохне, приступають до обмолоту. Насіння зберігають у темному, сухому приміщенні, в мішку.
Мед з синяка високої якості, світло-бурштинового кольору, з прекрасним запахом і приємний на смак. Він густий, довго не кристалізується, добре зберігається, дрібнозернистий.
Практикою бджільництва доведено, що синець – один з кращих медоносів після липи. З одного гектара площі вдається добути до 850 кг меду (або 6-8 кг на одну бджолину сім’ю в день), що в 2-3 рази більше, ніж з інших, менш популярних медоносних рослин. На одному квадратному метрі в сприятливу погоду працюють до 30 бджіл. Активно – в період з 12 до 13 годин, але завдяки тому, що нектар синяк виділяє стабільно, то в будь-який час дня і при різних погодних умовах, бджоли працюють на синці.
Крім нектару, бджоли збирають з синяка темно-синій пилок. На поле синяка площею в один гектар одночасно і продуктивно можуть працювати до п’яти бджолиних сімей.
Посійте синяк в своєму господарстві і будете мати хороші корми для своїх бджіл.
Мабуть, найбільш популярний вітчизняний вулик на «даданівську» рамку – від 16 до 36 рамок. Ідеальний варіант для стаціонарного любительського бджільництва. Також лежак, поділений на 4 відділення, – дуже гарний варіант для пакетного бджільництва. Гарна конструкція для початківців, які можуть бачити усю бджолосім’ю, як «на долоні». Проте промислове/комерційне бджільництво і лежак – речі несумісні. Головна проблема: у горизонтальному вулику важко відокремити розплідне гніздо від медових запасів. Хоча, за бажання, можна використовувати вертикальні роздільні решітки. Часто-густо заважає недостатній об’єм вулика і неможливість розширити його догори, скажімо, магазинами. 16 або 20 рамок у класичному лежаку – дуже замало. Ще більша проблема – це габаритність, важкість та громіздкість лежаків, що дуже ускладнює кочівлю. Замість одного лежака на 36 рамок на точку стане три класичних «багатокорпусники» на 10 рамок. Це вже не кажучи про невід’ємність днищ та інші дрібні недоліки. Сучасні пасічники поступово відмовляються від лежаків, проте у продажу «лежакових» пропозицій все ще чимало. Хай там як, але конструкція цілком практична. Можна робити відводки «через перегородку» зимувати їх. потім об’єднувати, отримуючи «медовики». Зручно розширювати навесні: поступово, без ризику переохолодження гнізда.
Український лежак
Дуже поширена конструкція, особливо, на Волині. Має свої переваги, що полягають у вузько-високості гнізда: гарна зимівля, швидкий весняний розвиток. Недоліки – такі ж як і у класичного лежака плюс додаткові складнощі із встановленням надставок. Також слід відзначити меншу стійкість конструкції.
Переваги:
наочність
стійкість
просторість
зручно розширювати
Недоліки:
важкість/громіздкість
нетехнологічність
обмежений об’єм
порамкова робота
Багатокорпусний (Лангстрот)
Багатокорпусний вулик є найбільш поширеною конструкцією для промислових пасік у світі. Його вертикальність, єдиний розмір рамки плюс підйомність окремих, навіть, 10-рамкових корпусів роблять цю конструкцію максимально технологічною. Задля зменшення ваги корпусів іноді використовується модифікація вулика Лангстрота на 8 рамок – так зва-ний «вулик Кука» (винахідник – Альберт Кук). Корпус Кука за вагою наближається до стандартної 10-рамкової магазинної надставки. Багатокорпусний вулик – це класика промислового бджільництва. Взаємозамінність деталей, єдина рамка роблять його багатофункціональним та технологічним. Просто розширювати, відбирати мед, формувати відводки, об’єднувати сім’ї тощо. Рамка Лангстрота є золотою серединою між стандартною «даданівською» (на 300) та напіврамкою (на 145 мм.).
Переваги:
об’ємність
функціональність
технологічність
стандартність
Недоліки:
мало пакетів на рамку 230
Багатокорпусний «Дадант»
Така конструкція теж зустрічається на українських пасіках, причому не на самих маленьких. Це досить дивно, бо фактично йдеться про вертикальний лежак, який дуже важко обслуговувати. Чого вартий підйом повномедного корпусу, вагою 50-60 кг. Як кажуть, прощавай, спино… Весняне розширення відразу цілим другим корпусом – теж задоволення сумнівне. Та й даданівський корпус заповнюється медом нешвидко, а тому непридатний для «роздільного» збирання сортових медів. Разом з тим, багатокорпусний дадан дозволяє забезпечити достатній розмір гнізда найменшою кількістю рамок. 30 рамок (3 корпуси) буде достатньо майже для будь-якої сім’ї.
Дадан (гніздо) + магазини
Класичний варіант – на 12 рамок, більш сучасний – на 10. Така конструкція є компромісним варіантом між Лангстротом та Фарраром. Досить поширена у Європі, зокрема, Франції. Її активно пропагують прихильники бакфастських бджіл. Головна перевага у повній відокремленості розплоду від меду, бо йдеться про різні рамки для цих цілей. Це дуже лягає у сучасну концепцію виробництва чистого меду, згідно якої мед не повинен відкачуватися із гніздових рамок, де виводився розплід. Теоретично, це можна організувати і у інших конструкціях вулика. Але на практиці – важко втриматися від чіткого розподілу, коли розмір рамки єдиний. Ні, ні, але всунеш розплодну рамку у медовий корпус… Шанси на потрапляння гніздової даданівської рамки до магазинних надставок – куди менші!
Перевага конструкції – у легкості медових надставок та можливості роздільного збирання сортових медів. Суттєвим недоліком є необхідність порамкової роботи з гніздом. А саме для оновлення стільників потрібно забирати старі та підставляти нові. Ще одна незручність – це необхідність загодівлі в зиму. Як правило, гніздовий корпус містить обмаль меду після медозбору. Принаймні, його явно недостатньо для зимівлі. Отже, без підгодівлі не обійтися. Теоретично, можна звичайно лишити медову надставку «над головою». Але що з нею робити ранньої весни, коли матка насіє там? Можна підставляти магазинні рамки на просушку, але це – досить трудомісткий варіант.
Інколи на деяких пасіках пробують поєднувати/комбінувати інші рамки. Зокрема, на «рутівських» пасіках використовують магазини, або для «даданівських» гнізд застосовують надставки на рамку Лангстрота. Таку дивну конструкцію вулику презентували минулого року на промисловій пасіці «Біхайв». Подібні поєднання виглядають неприродньо, на- відміну від конструкції «дадан + магазини», бо рамка на 300 чітко стане у два напівкорпуси. Новостворювані промислові пасіки часто зтикаються із неможливістю придбання пакетів на рамку Лангстрота. Виходять із положення тим, що під корпус на 230 підкладають спеціальну підставку заввишки 7-8 см, таким чином нарощуючи корпус до даданівської рамки. Впродовж сезону «даданівські» рамки виводяться із обороту .
Переваги:
чітке відокремлення меду від розплоду
легкість медових корпусів|
зручність розширення
Недоліки:
порамкова робота з гніздом
необхідність загодівлі
різні рамки
Вулики Фаррара
Модна тенденція переходу на 145-ту рамку прийшла до України через «YouTube» із країн Балтії. Хоча ніде у світі ця технологія (конструкція) особливого поширення не набула. Але перші вітчизняні користувачі цілком задоволені. В Україні із 145-ю рамкою працює чимало крупних пасік. Чого вартує хоча б пасіка Леоніда Єгошина. Першопрохідці випрацювали чітку технологію операцій із розширення гнізд, протиройових заходів, формування відводків. Але, навіть прихильники технології визнають, що бджоломатки найбільше полюбляють працювати на великих суцільних рамках, аніж на розділених великою кількістю планок. Також відзначають відставання у розвитку слабачків навесні у таких вуликах. Серед недоліків також – велика кількість корпусів і рамок, що відповідно відображається на економіці: облаштування гніздового корпусу з рамками коштує, як мінімум, у півтора рази дорожче у порівнянні зі стандарт-ним «даданом»! Та й пакети на рамці 145 – сумнівне задоволення… Ящиків під них ще не придумали. Але їх можна транспортувати у звичайному магазині (напівкорпусі). Виникає питання: навіщо ж тримати гніздо на напіврамках? Прихильники наводять наступні аргументи:. По-перше, зручно розширювати та оновлювати гніздо не порамково, а корпусами. По-друге, легко боротися із роїнням Корпус вощини у розріз двох розплідних – швидко та ефективно охолоджує пил
Тут не посперечаєшся. По-третє, немає проблем зі складанням гнізд та формуванням зимових запасів. Медова надставка «на голову» – третім корпусом знімає усі питання у будь-який час! Звичайно, якщо працювати суто корпусами ця технологія має сенс. Але ж на практиці, навіть, на дуже технологічних пасіках без традиційного порамкового огляду не обходиться. Взяти хоча б, весняну ревізію. Або втручання до «нестандартних» сімей. І тут – маса незручностей. Зокрема, замість виймання 10 рамок, треба вийняти 20! Можливі труднощі із оцінкою сили бджолосім’ї і пошуку матки, бо вони (бджоли та матка) можуть мігрувати між корпусами і тим самим викривлювати дійсний стан речей.
Переваги:
зручність розширення
легко складати в зиму
легко оновлювати гніздо
Недоліки:
багато корпусів та рамок
економічно дорого
складно оцінити стан сім’ї
Інформація взята в журналі «Пасічний Журнал». Випуск серпень 2018 Автор невідомий. стор 32-35.
Русский
