ВОСК ТА ВОСКОВА СИРОВИНА

СОРТИ ВОСКУ:

Бджолиний віск за кольором та якістю буває різним, що залежить від сировини, з якої він видобувається, способів переробки, матеріалу посуду тощо.

За способами переробки бджолиний віск ділять на чотири групи.

1. Збірний пасічний віск, який витоплюють на воскотопках або віджимають пресами безпосередньо на пасіках. Як правило, він належить до найбільш високоякісних.
2. Пресовий віск витягується на воскозаводах із різної воскової сировини. Його якість залежить від сорту сировини, що переробляється, і способу переробки.
Розрізняють віск, отриманий із суші, пасічних витопок та мерви. З суші віск якісно краще, ніж із витопків та мерви; він цілком придатний виготовлення штучної вощини, котрій потрібний найякісніший віск. Віск, що видобувається з пасісних витопків і мерви, має темний колір та знижену твердість. Він часто називається «технічним», оскільки у виробництво вощини йде лише у невеликій кількості, а переважно використовується на технічні потреби (у шкіряній, тек: стильній, хімічній та інших галузях виробництва)

В даний час на воскозаводах сушу не переробляють і, отже, пресовий віск отримують з витопків і пасічної мерви за допомогою потужних воскопресів.

З. Екстракційний віск вилучають бензином із заводського мерви, тобто відходів, що виходять при переробці воскової сировини на воскових заводах. Він відноситься до нижчих сортів. Від пасічного та пресового воску він відрізняється м’якістю та неприємним запахом, які обумовлюються вмістом у ньому залишків бензину, а також домішкою жирів та смол, витягнутих розчинником із сировини. Екстракційний віск зазвичай містить емульговану воду, тому в зламі часто має пергоподібну структуру світлого забарвлення. Застосовується виключно для технічних потреб: виготовлення крему взуттєвого, лижної мазі, полотерної мастики та інших продуктів.

4. Вибілений віск – це пасічний і пресовий віск, підданий сонячному або хімічному відбілюванню. Він твердий і тендітний; споживається в невеликій кількості деякими галузями промисловості (креми, фарби тощо), які самі організують відбілювання. Такий віск зазвичай не має запаху.

Крім цього, технологічного поділу воску за групами, у практичному обігу віск поділяється на торгові сорти.

Віск бджолиний топлений, що не відповідає вимогам (губчастий, перепалений, чорний, забруднений тощо), відноситься до некондиційного.

Перший – віск чистий, без сторонніх домішок білого або світло-жовтого кольору. У зламі по всій висоті шматка він має однорідне забарвлення. Запах – медовий, приємний. До цього сорту відносять в основному пасічний, одержуваний на воскотопках із суші першого сорту. Найкращий віск – “екстра”, який іноді називають воском-капанцем. Раніше його отримували звичайним перетопленням стільникового (вирізаного з колод) меду. При підвищеній температурі віск світлих стільників частково розплавлявся і стікав по краплях разом із медом у посуд, звідси походить і назва «капанець». Він відрізняється світлим забарвленням та великою твердістю.

Білі або жовті стільники, погано відбудовані бджолами на низькоякісній вощині, хоча, а представляють першого сорту, але з неї не можна отримати воску-капанця, так як вона містить лише низькосортний віск самої вощини. Віск першого сорту одержують із сировини, утвореної бджолами не зі старого, а за рахунок виділення нового воску, наприклад «язички» сотів, будівельна рамка, забрус і т.д.

Світло-жовтий віск, що має запах прополісу, відноситься до несортового.

Другий – віск чистий, без сторонніх домішок жовтого або світло-коричневого кольору. У зламі він може мати неоднорідне забарвлення, нижні шари темніші за верхні (відстій). Відстій складається з частинок сторонніх домішок тонко диспергованих у воску. При тривалому відстоюванні вони збираються знизу воску як тонкої плівки.

Віск другого сорту отримують головним чином із суші другого та третього сортів.

Третій – віск темно-коричневого, бурого або сірого кольору, що в зламі має значну неоднорідність у забарвленні. Відстій трохи більше половини висоти кола чи плитки. До цього сорту відносять пасічний віск із зіпсованим від посуду та інших причин кольором, а також пресовий з мерви та витопків.

Несортовий віск розцінюється нижче за третій сорт. Сюди відносять: віск перепалений, губчастий за своєю структурою (емульсія), сильно забруднений і очищення, що важко піддається, прополісований та ін.

Віск з пасік, що мають гнильцеві хвороби, за якістю, можливо, всіх трьох сортів, але маркується окремо, тому що його не можна пускати у виробництво вощини, тому його використовують лише на технічні цілі.

Віск екстракційний та вибілений за торговельною класифікацією збігається з технологічним.

В.А Темнов

Книга “Технологія продуктів бджільництва”. 1967 рік

ОБРОБКА БДЖІЛ ВІД КЛІЩА ВАРРОА ЗА ДОПОМОГОЮ СУБЛІМАТОРІВ ЩАВЛЕВОЇ КИСЛОТИ

У цій статті ми розглянемо моделі та способи застосування субліматорів, які продаються на ринку в Україні на вересень 2024 року.

В останні роки боротьба з кліщем варроа стала одним із головних завдань бджолярів. Цей шкідник може значно знизити продуктивність пасіки і навіть призвести до її загибелі. Обробка бджіл від кліща варроа за допомогою щавлевої кислоти є одним із найефективніших методів. Субліматори, що випаровують щавлеву кислоту, дозволяють швидко та безпечно впровадити цей засіб для знищення кліщів.

Для чого потрібно обробляти бджіл: Кліщ варроа паразитує на бджолах, послаблюючи їхній імунітет і сприяючи поширенню різних хвороб. За відсутності своєчасної обробки бджолині сім’ї можуть загинути. Субліматор забезпечує ефективне застосування щавлевої кислоти, оскільки пара рівномірно поширюється всередині вулика і проникає у важкодоступні місця.

Використання субліматорів для обробки: субліматори працюють на принципі нагрівання щавлевої кислоти, перетворюючи її на пару. Такий спосіб обробки дозволяє мінімізувати контакт бджіл із речовиною, що знижує ризик пошкодження бджіл.

На вересень 2024 року на ринку України можна зустріти понад 5 видів субліматорів:

1. Випарник Щавлевої кислоти (субліматор) на 12 вольт:

https://www.uley.in/ua/shop/viparnik-shhavlevoyi-kisloti-sublimator/

Плюси: Портативний, легкий. Працює від 12 вольт. Найнижча ціна ринку.

Мінуси: Невисока потужність, тривале нагрівання. Необхідний акумулятор або інше джерело живлення на 12 вольт

2. Субліматор-випарник щавлевої кислоти, 220 В:

https://www.uley.in/ua/shop/sublimator-viparnik-shhavlevoyi-kisloti-220-v/

Плюси: Стабільна робота з високою якістю випаровування, ефективна для великої кількості вуликів. Встановлення та контроль точної температури нагріву. Наявність температурного дисплея.

Мінуси: вимагає підключення до електромережі менш мобільний. Короткий ствол через що не завжди зручно і швидко проходить обробка. Найвища ціна ринку.

3. Субліматор-фен (випарник щавлевої кислоти) 220 V

https://www.uley.in/ua/shop/sublimator-fen-viparnik-shhavlevoyi-kisloti-220-v/

Плюси: Довгий ствол. Легкий у використанні, швидко нагрівається і дозволяє контролювати потік пари. Додатковий ствол та шомпол для очищення в комплекті. Ціна нижча за попередній субліматор на 25-30%. Фен можна використовувати для розпечатки медових рамок та інших побутових потреб, попередньо знявши насадку.

Мінуси: вимагає підключення до електромережі, менш мобільний. Регулювання температури відбувається за індикаторами на екрані (іноді необхідний додатковий контроль за допомогою лазерного термометра).

4. Cубліматор “Burner WMT”

https://www.uley.in/ua/shop/cublimator-burner-wmt/

Плюси: достатньо легкий у використанні. Зручне налаштування температури. У комплекті 2 стволи різної довжини та шомпол. Найнижча ціна із субліматорів на 220 вольт. Поставляється в комплекті з насадками для пайки пластикових труб, тому знявши насадку можна використовувати за призначенням.

Мінуси: вимагає підключення до електромережі, менш мобільний. Менш потужний у порівнянні з іншими субліматорами на 220 вольт.

5. Субліматор щавлевої кислоти “Vaporizer”, з датчиком температури. Новинка 2024 року.

https://www.uley.in/ua/shop/sublimator-vaporizer-z-datchikom-temperaturi/

Плюси: максимально мобільний та зручний у використанні – жодних дротів, працює на базі газового пальника, отримав відмінні відгуки при використанні на пасіках 100+ сімей. Зручний датчик температури. Можливість замінити ствол більшої довжини. Газові балони швидко замінюються (використовуються такі як у дим гармати Варомор). Використання газового пальника для побутових потреб при знятій насадці.

Мінуси: довгий ствол не йде в комплекті, необхідно купувати окремо. Ціна – за мобільність та зручність доведеться заплатити.

Якщо у вас у господарстві вже є газовий пальник, будівельний фен або паяльник для труб, зробити субліматор ви зможете за допомогою цих насадок, які продаються окремо:
Насадка субліматор з датчиком температури на газовий пальник
Насадка з камерою згоряння та стволом на субліматор – фен
Насадка субліматор на паяльник для труб (Burner WMT)

При виборі субліматора для обробки бджіл від кліща Варроа слід враховувати як розмір вашої пасіки, так і переваги щодо мобільності та швидкості обробки. Застосування субліматора щавлевої кислоти є не тільки ефективним, але й безпечним для бджіл, що є важливим аспектом для кожного бджоляра. Нагадуємо, що щавлева кислота не проявляється при здачі меду та обробку можна проводити в період медозбору. При обробці бджолиних сімей від кліща субліматором щавлевої кислоти дотримуйтесь інструкції щодо застосування та заходів безпеки, бджоляр не кліщ, йому нема чого вдихати пари кислот.

Корисні посилання:

Щавлева кислота Іспанія 1 кг

Щавлева кислота Іспанія 75 гр.

Респіратор із двома фільтрами

Лазерний інфрачервоний термометр

Шприц автоматичний для точної проливки бджіл Біпіном

ЗБАГАЧЕННЯ ЦУКРОВОГО СИРОПУ БІЛКОВИМИ ТА ІНШИМИ РЕЧОВИНАМИ

Вже давно робилися спроби додавання різних продуктів, що містять білок та інші поживні речовини для покращення цукрового сиропу.

Додавання коров’ячого молока. Відомо, що коров’яче молоко багате на поживні речовини. Так, якщо в меді міститься 0,4-0,6% білка, то в молоці його близько 3%. Бджоли добре засвоюють коров’яче молоко. Визначено, що з речовин коров’ячого молока бджоли засвоюють 76,5%, при харчуванні свіжим пилком-79,1%.

Досвідами встановлено, що й приготувати густий цукровий сироп, у якому 20% води замінити молоком, то отриманому сиропі буде приблизно 2 разу більше білка, ніж у меду. Такий корм бджоли дуже охоче забирають із годівниць. При цьому відмічено збільшення вмісту білка в тілі бджіл: при заміні молоком 10% води – на 4,5%, при заміні 20% води – на 6,6, а при заміні 40% води – на 11%.

Як очевидно з таблиці 19, сім’ї, які харчувалися медом, виростили більше розплоду на 19,3% проти сім’ями, одержували чистий цукор.

Таблиця 19. Вирощено розплоду у сім’ях піддослідних груп (з 24.03 по 28.04)

При заміні 10 та 20% води молоком кількість розплоду зросла відповідно на 35 та 25%. Додавання до цукру 20% незбираного коров’ячого молока дало такі ж чи навіть трохи кращі результати, ніж мед.

Дуже хороші результати отримані при використанні цукромолочного підживлення під час підготовки бджіл до медозбору (табл. 20). У цей час бджоли безперервно вносили нектар і пилок і могли за її рахунок певною мірою компенсувати неповноцінність цукрового корму. Проте підживлення цукровим сиропом з молоком підвищило вирощування розплоду та медозбір бджолиних сімей.

При харчуванні бджіл цукром з додаванням знятого молока збір меду зріс на 9%, а при додаванні незбираного – на 15%.

Таблиця 20. Вплив цукромолочної підгодівлі на ріст та медозбір бджолиних сімей (за даними А.С. Яковлєва)

Серію дослідів з вивчення результатів цукромолочної підгодівлі для бджіл провели в Дагестанській АРСР під керівництвом аспіранта Інституту бджільництва К. А. Алієва. Тут 40 сімей розділили на чотири рівні групи, по 10 сімей у кожній. У групах була однакова кількість бджіл, розплоду та меду, матки одного віку.

Сім’ям I групи (контрольної) давали чистий цукровий сироп, складений із розрахунку 1 л води 1,86 кг цукру. Сім’ям II групи давали корм, що складається зі знятого (знежиреного) молока, підготовленого у пропорції на 1 л молока 1,5 кг цукру. Сім’ям III групи давали цукровий сироп із сухим молоком. На 250 г сухого молока брали 875 г води та отримували молоко звичайного складу. Потім до 1л такого молока додавали 1,5 кг цукру. Сім’ям N групи давали незбиране коров’яче молоко з розрахунку на 1 л молока 1,5 кг цукру. Корм давали бджолам у верхніх годівницях по 200 г за день. Підживлення розпочали 3 квітня та протягом наступних 36 днів давали сироп 18 разів.

На початку досвіду у всіх групах сімей була однакова кількість розплоду. До кінця досвіду у всіх сім’ях, які отримували молоко, розплоду виявилося на 7-10% більше. Найбільший ефект дало підживлення бджіл цукром з незбираним молоком, найменший -зі знятим молоком (табл. 21).

Аналогічний досвід було проведено восени на 40 сім’ях, яких підгодовували тими самими чотирма видами кормів. Піддослідні групи сімей годували з 26 серпня, коли повністю припинився медозбір, та давали корм (через день) протягом вересня (табл. 22).

Таблиця 21. Вплив цукромолочної підгодівлі навесні на вирощування розплоду

Таблица 22.Вплив цукромолочного підживлення восени на вирощування розплоду

І осіння підгодівля бджіл цукром з додаванням молока дала позитивний результат, підвищивши кількість розплоду на 17-23%.

Підживлення бджіл цукровим сиропом з знежиреним і цілісним молоком дало підвищення маси личинок і бджіл, що виводяться. Це збільшення впливає на медозбір бджолиних сімей, оскільки чим важче бджоли (краще розвинені), тим з більшим навантаженням нектару вони прилітають у вулик.

Починаючи використовувати для бджіл цукромолочне підживлення, слід мати на увазі, що бджоли ніколи в природі не зустрічали такого корму (молоко) і не мають до нього відповідних смакових відчуттів. Тому треба поступово привчати бджіл до нового для них корму. Вперше треба дати 200-300 г чистого цукрового сиропу (на 1 л води 1 кг цукру). У такий сироп добре додати 1 краплю ароматичної речовини. Бджоли звикають до запаху та місця годування. На 2-й день дають корм, замінивши 10% води молоком, потім вміст молока збільшують до 20%, а потім і до 30%.

Для приготування цукромолочного підживлення спочатку варять цукровий сироп із розрахунку на 0,8 л води 1 кг цукру, воду при цьому нагрівають до кипіння. Перед роздачею корму у вулики охолоджений сироп додають молоко (0,2 л на 1 кг цукру).

При підживленні бджіл рідким цукромолочним кормом треба стежити, щоб бджоли з годівниць забирали весь корм, оскільки його залишки через деякий час можуть забродити.

При підживленні бджіл навесні великими порціями густого цукрового сиропу (на 1 л води 2 кг цукру) також корисно 20% води замінювати свіжим незбираним молоком. З такою домішкою корм не закис ні у вулику, ні в годівниці.

Підживлення з дріжджами. Звичайні пекарські та пивні дріжджі містять легкозасвоюваний білок, вітаміни та інші речовини. Вони давно привертали увагу бджолярів і зараз використовуються як добавки до підгодівлі для бджіл.

Підживлення з дріжджами готують так. Спочатку варять цукровий сироп із розрахунку на 1 л води 1 кг цукру. Відважують 250 г свіжих пекарських дріжджів і ретельно розтирають із 0,5-1 л цукрового сиропу. Однорідну суміш, що утворилася, розбавляють цукровим сиропом до 5 л і кип’ятять. Виходить цукор-рождеве підживлення, що містить в 1 л сиропу 50 г свіжих дріжджів, тобто. сироп із 5% розтертих і вбитих кип’ятінням пекарських дріжджів.

Сухих пекарських дріжджів треба брати приблизно вчетверо менше, ніж свіжих. Отже, на 1 л підживлення треба брати близько 12 г сухих дріжджів. Спочатку їх розмішують у трохи підсолодженій воді і залишають на добу в теплому місці, за цей час дріжджі швидко розмножуються. Через добу дріжджі вливають у цукровий розчин, кип’ятять, а після охолодження дають бджолам.

Підкислені підживлення. Справжній квітковий дід має більшу активну кислотність ніж падевий. У тих районах, де бджоли змушені зимувати на меду з домішкою паді, вони виходять навесні ослабленими, із сильним проносом. Додавання до корму кислоти навесні, після виставки бджіл, благотворно впливає на них: бджоли жвавіше літають, енергійніше працюють, більше вирощують розплоди.

Для ранньовесняного підживлення готують цукровий сироп із розрахунку на 1 л води 1 кг цукру. У цей сироп додають близько 3 г (на кожний 1 кг цукру) оцтової, щавлевої чи лимонної кислоти. Щавлеву та лимонну кислоту попередньо розводять у невеликій кількості води та вливають у охолоджений сироп перед роздачею його бджолам.

Оцтову кислоту (есенцію) відмірюють по поділу, що є на пляшці, і вливають у невелику кількість води. Після додавання кислоти сироп ретельно розмішують.

Для цих цілей можна використовувати такі рослини, як щавель, ревінь, кислиця. На цебро води беруть близько 2 кг кислиці, щавлю або ревеню. Як тільки ці продукти розваряться, відвар проціджують і додають до нього більшу кількість цукру. Інакше висловлюючись, на неповне відро відвару беруть повне відро цукрового піску.

Давати підживлення треба відразу після першого гарного очисного обльоту бджіл, увечері, коли літ припиниться. За один раз давати в середньому по 0,5 л на сім’ю. Сильнішим сім’ям дозу дещо збільшують (0,6-0,8 л), а слабким-зменшують (0,2-0,3 л). Хороші результати забезпечує триразове підживлення з проміжками в 3 дні.

Кисле підживлення бджіл слід обов’язково поєднувати з проведенням термінових санітарних заходів на пасіці: видаленням підмору з донів вуликів, а також сотів, забруднених слідами екскрементів, ретельним очищенням крапель калу зі стінок і рамок вулика.

Мікроелементи. Позитивну дію на бджіл мають мікроелементи, зокрема кобальт. Додавання кобальту до цукрового підживлення підвищує кількість розплоду в сім’ях восени на 12,5%, навесні – на 28,3%, що збільшує продуктивність бджолиних сімей. Найкраща доза-8 мг кобальту на 1 л цукрового сиропу. Подальше збільшення кількості мікроелемента в сиропі призводить до зниження його ефективності.

Кобальт продають у вигляді двох сполук хлористого кобальту та сірчанокислого кобальту. Обидва ці сполуки придатні для додавання підгодівлі бджіл. Щоб мати 8 мг чистого кобальту, треба брати хлористого чи сірчанокислого кобальту приблизно 3 разу більше, тобто. 24 мг на 1 л підживлення.

У магазинах продають хлористий кобальт у вигляді пігулок. В одній таблетці міститься 960 мг хлористого натру та 40 мг хлористого кобальту. Одну таку таблетку треба брати кожні 2 л цукрового сиропу. Наявність хлористого натру (кухонної солі) у цих таблетках корисна, оскільки кухонна сіль у малих дозах теж стимулює вирощування розплоду.

Кобальт добре додавати і в цукромолочне підживлення для бджіл.

Вітаміни. Бджоли отримують найбагатший набір вітамінів з пилку, і додавання їх до цукрового сиропу не робить помітного впливу на вирощування розплоду.

Г.Ф. Таранов

«Корма та годування бджіл»

Білкові підживлення для бджіл: https://www.uley.in/product-category/preparaty-dlya-pchel/kandi-dlya-pchel/

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БДЖІЛ МЕДОМ, ПЕРГОЮ ТА ВОДОЮ. ПОТРЕБА БДЖОЛИНОЇ СІМ’Ї В КОРМІ

При організації бджолярного господарства необхідно вміти підрахувати, яку кількість бджолиних сімей можна містити в даних конкретних умовах або яку медоносну базу слід створити для кількості бджолиних сімей. Щоб правильно провести розрахунок, необхідно знати річну потребу бджолиної сім’ї в кормі, який вони витрачають на вирощування розплоду, виділення воску, на льотну роботу і підтримку життя дорослих бджіл.

Для визначення загальної потреби бджолиної сім’ї в медоносній базі до отриманої величини корму при розрахунку повинна бути додана кількість меду, що відбирається у вигляді надлишку бджоляром.

Загальну потребу бджолиної сім’ї у кормі вперше визначив С. А. Розов (Інститут бджільництва) досвідченим шляхом. Він помістив вулики з бджолами в теплиці, де бджоли не могли вносити корм із поля, і, отже, зменшення маси вуликів характеризувало споживання корму сім’ями. Досвід показав, що сім’я масою з весни 1,5 кг, яка відбудувала 14-15 сотів на вощині, спожила за рік 75-80 кг меду та 15-20 кг перги.

Пізніше співробітником Інституту бджільництва А. І. Гарєєвим було організовано визначення сумарного витрачання корму сім’ями бджіл, які працювали у звичайних умовах на пасіці.

Виділені для досвіду 8 однакових сімей бджіл (4 досвідчені та 4 контрольні) були поставлені на ваги і захищені навісом від впливу атмосферних опадів. Якщо бджоли протягом дня не вилітали, зважування вуликів давало витрату корму сімей на всі види їх робіт та потреб у вулику. Якщо ж бджоли вилітали протягом дня, то вони вносили певну кількість корму, яким частково чи повністю покривали свою потребу в кормі.

Щоб отримувати щоденні дані про витрати корму бджолиною сім’єю, надходили так: з кожної пари однакових сімей одну вносили в темне приміщення (зимівник) з температурою 10-12°С, а другу залишали на своєму місці. Наступного дня вулик із приміщення виносили на волю, а другу родину вносили до приміщення. Таку перестановку вуликів проводили протягом усього активного сезону. Для кожної пари сімей визначали витрату корму життя бджіл і розмноження (за сім’єю у приміщенні, де бджоли було неможливо літати) і принесення корми у вулик (за сім’єю, що стоїть на волі). Восени, взимку та в нелітну погоду витрата корму визначали прямим зважуванням усіх вуликів на літніх місцях. Контрольні сім’ї постійно стояли на волі з вільним вильотом бджіл.

Перевірка описаної методики показала, що сім’ї, що літають через день, виростили стільки ж розплоду і дали стільки ж воску, скільки і контрольні сім’ї, які постійно стоять на волі. Тільки меду вони занесли наполовину менше. Піддослідні сім’ї на початок головного медозбору займали 23-24 вулички у вуликах-лежаках і зібрали по 35 кг меду. Зведені дані про кількість витраченого корму протягом року наведено у таблиці 13.

Таблиця 13. Витрата корму бджолиною сім’єю протягом року (без обліку витрат на льотну роботу)

 Найбільшу кількість корму бджоли витратили у червні та липні, коли сім’ї вирощували максимальну кількість розплоду. Загалом за рік сім’ї витратили 48-52 кг корму з усієї маси, внесеної до вулика.

До цієї кількості не входить частина корму, яку бджоли зібрали з квіток, але витратили в процесі польоту, не доносячи до вулика. Нижче наводимо розрахунки витраченого корму бджолою на льотну роботу, на вигодовування личинок та виділення воску.

Витрати корму на льотну роботу. Шляхом спостережень за міченими бджолами А. Н. Гарєєв вперше визначив, що в середньому політ однієї бджоли триває в травні 51-53 хв, у червні-50-59, у липні-41-52, у серпні польоти найдовші-б3-82. хв. Далі протягом усього літа він періодично підраховував кількість бджіл, що вилітають з вулика протягом 15 хв через кожну годину. На основі цих даних вирахував кількість вильотів бджіл за годину і за день за різної інтенсивності медозбору. Визначив кількість днів нелітних, а також із сильним, середнім та слабким літом бджіл. Отримані дані дозволили автору підрахувати кількість вильотів бджіл протягом кожного місяця, а потім всього весняно-літнього сезону.

Витрата корму на льотну роботу розраховувала так. Бджіл змушував літати біля вікон лабораторії. Їм давав корм (на 1 кг цукру 1 л води), зважував, випускав для польоту і потім повторно зважував через 10 хв. Різниця у масі бджіл відповідала кількості корму, витраченого під час польоту. Було зважено понад 200 бджіл. У середньому за 10 хв польоту бджола без вантажу витрачала 1,89 мг корму, і з вантажем-2,18 мг. За 1 год польоту без вантажу бджола витрачала в середньому 5,69 мг, а бджола з вантажем 28 мг-6,55 мг (у перерахунку на цукор).

Ці дані дозволили визначити, що на льотну роботу протягом сезону (104 льотні дні) сім’я бджіл у середньому витратила 26 кг цукру (30,4 кг меду). Це частина корму (нектару), яку бджоли збирають із квіток, але не доносять до вулика, витрачаючи його під час польоту. Так само бджоли відновлюють за рахунок нектару, що збирається, масу виділених під час польоту екскрементів. Кал, що виділяється бджолами, містить у середньому 70% води. Усього за сезон бджоли компенсують масу сирих екскрементів, що становить 13,3 кг.

Отже, для визначення загальної потреби бджолиної сім’ї в медоносній базі треба до витрати корму, внесеного до вулика (48-52 кг), додати витрату корму польоти (26 кг) та 13 кг, що компенсують масу виділених екскрементів. Все це становитиме близько 90 кг. Якщо до цієї маси додати масу меду, який відбирає бджоляр (35 кг), то вона складе 125 кг, з яких 20 кг припадає на пилок. Загальна потреба у нектароносних рослинах у перерахунку на мед складе близько 105 кг на повноцінну сім’ю бджіл.

Витрата корму на вирощування личинок. Перші точні досліди щодо витрати корму на вирощування личинок при утриманні бджолиних сімей в умовах теплиці були проведені С. А. Рожевим. Спочатку він визначив витрату корму у чотирьох сім’ях, які не вирощують розплоду, а потім цим же сім’ям дав розплід на вирощування та визначив додаткову витрату корму на вирощування розплоду. На підставі отриманих даних автор визначив, що на вирощування 10 000 личинок (1 кг бджіл) бджоли витратили додатково 1,14 кг меду та 894 кг пилку.

У досвіді А. Н. Гарєєва брало участь 4 сім’ї бджіл; з них 2 сім’ї вирощували розплід, а 2 сім’ї (контрольні) були без розплоду. Усього за 9 днів досвіду бджоли додатково витратили у перерахунку на 10 000 личинок 1286 г меду та 1089 г пилку.

Витрата корму виділення воску. З цього питання проведено багато досліджень, які показали, що витрата корму сильно залежить від стану бджолиної сім’ї та умов, в яких вона виділяє віск.

При згорянні 1 г воску виділяється 10,15 ккал, а 1 г цукру -4,18 ккал тепла. Якщо припустити, що бджоли виробляють віск із цукру, то на утворення 1 г воску має бути витрачено 2,43 г цукру. За умови, що у меді міститься 20 % води, витрата меду на 1 кг воску становитиме 3,0 кг. Таким чином, за кількістю енергії 1 кг воску еквівалентний 3,0 кг меду.

Досліди співробітників Інституту бджільництва показали, що виділення 1 кг воску бджоли витрачали додатково 3,5 кг меду. У досвіді співробітників Башкирської дослідної станції бджільництва на 1 кг воску бджоли витрачали додатково 3,6 кг меду. Можна вважати, що 3 кг меду бджоли витрачають виробництво 1 кг воску, а 0,5-0,6 кг меду витрачають процес цього перетворення. Для виділення воску необхідний ще пилок, кількість якого точно не визначено.

У тих випадках, коли бджоли виділяють віск одночасно з вирощуванням личинок (під час медозбору), додаткова витрата меду виділення воску значно зменшується з допомогою більшого споживання пилку.

Г.Ф. Таранов

«Корма та годування бджіл»

ЗДОРОВІ БДЖОЛИНІ СІМ’Ї – ПОСТІЙНА ТУРБОТА БДЖОЛЯРА

Немає сумніву, що бджільництво майже в усьому світі перебуває сьогодні під загрозою. У багатьох країнах йому загрожує насамперед кліщ варроа (Varroa jacobsoni) та багато інших паразитів, а також екологічні та інші фактори. Здоров’я та гармонія в бджолиній сім’ї та її виживання вимагають не тільки зусиль бджіл, а й правильних дій бджоляра, від яких зрештою залежить «бути» чи «не бути» бджільництву. Боротьба за виживання, «the struggle life», як її називав Дарвін, це доля багатьох живих організмів. Бджолина сім’я, цей супер організм з усіма його дивовижними можливостями, розвинув у боротьбі за виживання особливо дієві захисні механізми, які дозволили бджолам медоносним зберігатися майже без змін щонайменше протягом 25 млн. років, незважаючи на загрозу їхньому існуванню, що постійно зберігається. Це виживання стало можливим завдяки безмежній здатності адаптуватися до будь-якого життєвого простору та захисних механізмів проти будь-яких хвороб.

Від чого має захищатись бджолина сім’я, щоб вижити?

Насамперед від:

– величезної кількості різних збудників хвороб та паразитів, а також займаються розбоєм живих істот, що становлять найбільшу небезпеку для сім’ї;

– мало підходящих бджолам, щонайменше іноді незадовільних умов навколишнього середовища, що виражаються в недостатності взятку, несприятливих кліматичних умовах (від цього особливо сильно страждають сім’ї, які не адаптовані до даної місцевості);

– конкуренції коїться з іншими бджолиними сім’ями (при дуже великої щільності сімей малої площі);

– Прямого впливу людини, неправильного утримання сімей, помилок при втручанні в життя сім’ї, використання невідповідних жител для утримання бджіл, легковажного поводження з медикаментами;

– Непрямого впливу людини, як наслідки її діяльності, наприклад знищення медоносних і пилконосних рослин, застосування пестицидів, промислових викидів або інших впливів цивілізації, що становлять загрозу бджолиним сім’ям.

Захисні механізми бджолиної сім’ї

Над бджолиною сім’єю постійно нависає загроза величезної кількості живих організмів, серед яких є представники всього тваринного світу аж до рослинних мікроорганізмів.

Декілька прикладів:

віруси, рикетсії (мішчастий розплід, параліч);

бактерії (гнилець, септицемія та ін.);

одноклітинні мікроби (ноземи, амеби);

гриби (вапняний розплід, пергова пліснява та ін);

павуки, кліщі (акарапідоз, варроатоз);

комахи (оси);

амфібії (Bufo marinus);

птахи;

ссавці (американський скунс, медоїд, ведмеді);

людина (Nomo sapiens).

Бджолина сім’я як єдине ціле подібно до безлічі інших живих істот має найрізноманітніші можливості захисту. Щоб зрозуміти природу цих захисних реакцій, необхідно згадати деякі основні біологічні принципи, якими відрізняється такий громадський організм як бджолина сім’я.

Бджолина сім’я не тільки складається з представників трьох різних бджолиних особин, але в залежності від пори року вона має різну силу. Протягом сезону сила сім’ї, як відомо, може збільшуватись у багато разів порівняно із зимовою популяцією. Нарощування та скорочення сім’ї пов’язане зі скороченням тривалості життя літніх та збільшенням тривалості життя зимових бджіл. Хоча на вигляд і ті, й інші виглядають однаково, за своїм фізіологічним станом вони значно відрізняються.

Бджола, з біологічної точки зору, не є одомашненою, а все ще залишається дикою твариною. Цей «дикий дракон», як називають бджолину сім’ю, шукає собі корм над стійлі, але в просторах природи, як інші дикі комахи. У пошуках їжі бджоли мають доступ до всіляких її джерел, які можуть нести сім’ї як життя, так і смерть (природні отруйні речовини, пестициди).

Напрочуд гармонійне суспільне життя в бджолиній сім’ї, ця чудова організація тисяч окремих живих істот, як відомо, ґрунтується на певних спадковістю інстинктивних діях, набутих моделях поведінки, підпорядкуванні хімічним і фізичним сигналам і на реryляційних процесах, що тануть у собі ще так багато загадок, про які ми трохи впізнали лише останніми роками. Бджолина сім’я — це рівноважна система, що самореryльується, відкрита для зовнішніх і внутрішніх подразників (втручання бджоляра, хімічні препарати можуть швидко порушити рівновагу).

Єдиним способом природного розмноження є роїння. Тут немає істот тієї чи іншої статі, які йдуть, щоб утворити нову сім’ю (нову колонію), а швидше відбувається щось на зразок вегетативного поділу організму: рій (натовп) бере із собою все, що знадобиться у новій родині (новій колонії). Однак і висока регенеративна здатність, і спарювання з кількома трутнями теж є біологічними характеристиками бджіл.

Біологічна особливість бджіл, у порівнянні зі звичайними домашніми тваринами, полягає в тому, що медоносні бджоли в процесі розвитку повністю перетворюються, тобто є голометаболічними комахами, які виглядають у личинкових стадіях зовсім не так, як дорослі особини. З цього випливає, що майже завжди хвороби дорослих бджіл не шкодять розплоду, а хвороби розплоду не шкодять бджолам. Це надзвичайно важливий самолікування бджолиної сім’ї феномен.

Такими є деякі біологічні особливості. Яким чином захищається бджолина сім’я від натиску найрізноманітніших збудників хвороб, шкідників та ворогів, які їй постійно загрожують? На перший погляд можна було погодитися з тим, що бджолина сім’я з усіма її запасами повинна бути майже ідеальним грунтом для розвитку численних шкідників і мікроорганізмів: майже незмінні підвищена температура і відносна вологість, постійна темрява, велика кількість поживних речовин (вуглеводних-мед, білкових – перга), тісне співіснування тисяч організмів, що сприяє передачі збудників, велика кількість відкритого розплоду, постійне надходження нових мікроорганізмів з хабаром і водою, що приноситься, і т. д. І все-таки бездоганна бджолина сім’я з усім цим справляється і не хворіє! Бречко коментує цю ситуацію так: «Шанс бджолиної сім’ї на виживання полягає в її здатності протистояти натиску безлічі збудників хвороб. Кожній бджолиній сім’ї постійно загрожують небезпеки, до яких іноді додається вплив пестицидів, отрутохімікатів та інших шкідливих речовин, тому вроджені захисні механізми в наш час мають функціонувати краще, ніж будь-коли». Актінсон говорив: «Ключем до розуміння хвороб бджіл та їх профілактики/контролю є знання природних захисних механізмів та відносин між господарем та паразитом». Коли такий громадський організм, як бджолина сім’я, хворий? Наявність збудників у сім’ї, т. е. в окремих бджіл, у будівельному матеріалі, у запасах корму тощо ще не означає хвороба. Спори ноземи ми знайдемо у будь-якій сім’ї, навіть якщо вона просто пашить здоров’ям та силою. Безліч збудників присутня в бджолиній сім’ї, вичікуючи зручного моменту для удару. Тут є бацили септицемії, віруси чи суперечки збудника аскоферозу та багато інших мікроорганізмів. Мабуть, лише за небагатьма винятками у бджолиній сім’ї завжди можна знайти збудників більшості хвороб, не виявивши при цьому жодної ознаки відповідного захворювання. Окремі бджоли можуть бути смертельно хворі, тоді як сім’я цілком здорова.

Бджолину сім’ю слід вважати хворою, якщо в результаті появи великої кількості ослаблених або померлих робочих бджіл або личинок вона більше не в змозі нормально здійснювати всі життєві функції, до яких належать заготування корму, будівництво, вирощування розплоду, захист та ін. Позначити тут чітку межу досить важко. Спільноту комах слід вважати хворим лише тоді, коли перевищено певне граничне значення нестачі чи загибелі розплоду та дорослих бджіл. Можна навіть стверджувати, що незначне відсівання хворих або пошкоджених комах різних стадій розвитку просто життєво необхідне для абсолютно здорової родини. Здоровою бджолиною родиною є тоді, коли за допомогою своїх природних захисних механізмів вона успішно протистоїть постійному інфекційному тиску збудників хвороб, зберігаючи внутрішню гармонію. Аткінсон: «Бджолина сім’я перебуває у поганому стані не тому, що бджоли хворі, а навпаки: бджоли хворі, оскільки сім’я перебуває у поганому стані». Різні захисні механізми та заходи служать збереженню здоров’я бджолиної сім’ї.

Інстинкт чищення

В арсеналі засобів захисту, якими володіє така соціальна спільнота, як бджолина сім’я, проти збудників хвороб, насамперед слід було б назвати інстинкт чищення, тобто давно відомий принцип якнайшвидшого відторгнення хворих або ненормальних, як здається іншим, індивідів, щоб не допустити поширення небажаного явища. Подібно до клітин тканини, які відкидають хворі клітини, суперорганізм бджолиної сім’ї прагне позбутися своїх хворих членів. Це можуть бути сотні личинок чи дорослих бджіл, яким уготована така доля. Зменшена, але позбавлена ​​таким чином хвороби сім’я перебуває у кращому становищі, ніж сім’я, у якій певна кількість заражених бджіл залишаються непоміченими. Відторгнення хворих особин ми бачимо в багатьох видів тварин, що живуть групами. Досить сильна бджолина родина може собі дозволити втратити кілька сотень бджіл. Така втрата може бути швидко заповнена за рахунок високої здатності регенеративної. Це якраз є характерною рисою соціальної спільноти, якщо вона може в короткий термін заповнювати втрати популяції! Необхідною умовою здатності відторгати хворі чи ненормальні особини у будь-якій стадії розвитку є здатність впізнавати їх, позбавлятися їх. Безперечно, ми виявимо у різних сімей великі, генетично обумовлені відмінності цієї якості. Деякі сім’ї поводяться «мляво», навіть «ліниво», і всупереч оптимальним умовам чи штучному стимулюванню не виявляють схильності до розпізнавання ненормального і до звільнення від нього. У цьому випадку в бджолиній сім’ї не спрацьовує саме інстинкт чищення.

Зворотна резистентність

Другий чинник, що у тісному зв’язку з першим і вже позначився, це зворотна резистентність: швидке реагування, захворювання і за певних умов смерть порушених хворобою індивідів. Яскра