РОЇННЯ БДЖІЛ. ВИСНОВОК, ЗАПЛІДНЕННЯ ТА ЗМІНА МАТКИ

Ми вже знаємо, що всередині сім’ї кількість бджіл збільшується за рахунок статевого розмноження, але бджоли в цілому розмножуються за допомогою роїння.

Роєння полягає в тому, що від сім’ї відокремлюється частина бджіл із маткою. Поселяючись у новому житлі, ці бджоли утворюють самостійну родину. Роіння відбувається зазвичай наприкінці весни чи початку літа. Рояться не всі сім’ї поспіль, а тільки ті, у яких виникло «роєвий стан», тобто прагнення частини бджіл покинути старе житло та заснувати нову родину. Цей стан з’являється задовго до виходу рою і лише за певних умов. Бджоляр повинен знати ці умови і вчасно запобігати природному роїнню, оскільки воно знижує дохідність пасіки. Докладніше це питання висвітлено у шостій та сьомій розділах цієї книги.

Ройовий стан виникає у сім’ї поступово. Готуючись до роїння, сім’я закладає маточники, тобто будує кілька мисок, а матка відкладає в них яєчка. Робота сім’ї в цей час поступово слабшає, відбудова стільників припиняється, і матка скорочує яйцекладку. У такому недіяльному стані бджоли перебувають до виходу рою.

У міру розвитку маткової личинки бджоли додають у її комірку все більше і більше молочка. Одночасно бджоли подовжують краї «миски», перетворюючи її на маточник. Через 8 днів після знесення яйця маточник запечатується, і найближчими днями після цього сім’я відпускає рій.

Рой виходить у теплу, сонячну погоду, зазвичай у середині дня. Перед тим як залишити вулик, роєві бджоли набирають повні зобики меду, щоб мати на новому місці деякий запас корму. З роєм виходить приблизно половина населення вулика, у тому числі більшість молодих бджіл та матка.

Роєві бджоли, що вилетіли з вулика, збираються («прищеплюються») десь поблизу пасіки, найчастіше на гілці дерева, іноді на огорожі, карнизі будинку і т. д. Посидівши деякий час на місці збору — «щеплення», рій летить і поселяється в заздалегідь знайденому бджолами дупле дерева чи іншому випадковому приміщенні. У новому житлі рій відразу приймається за відбудову сотів, принесення нектару; матка енергійно відкладає яйця, і бджоли вигодовують розплід. Роєві бджоли працюють з особливою енергією, ніби надолужуючи те, що було втрачено ними в період передроєвої бездіяльності.

Перший рій, що вийшов із сім’ї, називається «первак». Із цим роєм виходить стара матка. Зважаючи на те, що стара матка важка і не може швидко летіти, «первак» прищеплюється недалеко від пасіки і порівняно низько.

Сім’я, що відпустила рій, залишається без матки і має кілька запечатаних маточників. За кілька днів після вильоту рою починається виведення молодих маток. Так як у маткові «миски» яйця відкладалися маткою не одночасно, то виведення молодих маток розтягується на кілька днів.

Якщо з виходом першого рою у бджіл прагнення до роїння скінчилося, то, дочекавшись виведення першої матки, сім’я знищує решту маточників. Але найчастіше з початком виведення молодих маток сім’я відпускає рій-«вторак», який нерідко виходить з 2-3 матками (згодом бджоли зайвих маток знищують). Маючи немодну рухливу матку, «вторак» відлітає від пасіки далі, ніж «первак», і прищеплюється десь високо.

Після «втораком» другого дня сім’я може відпустити третій рій, потім четвертий тощо. буд. З кожним із цих роїв виходить половина населення вулика, і сім’я може зроїтися настільки, що залишиться жменя бджіл. Рої теж виходять дрібні, нежиттєздатні. Якщо на пасіках ще де-не-де допускають використання роїв-«перваків», то наступні за ними рої зовсім неприпустимі.

Внаслідок роїння в сім’ях відбувається зміна маток; оскільки, відпускаючи рій, сім’я щоразу виводить молоду матку. Але при цьому стара матка не гине, а йде з роєм у нове житло. Таким чином, із двох сімей, що вийшли в результаті роїння, все одно одна залишається зі старою маткою.

Як же в природних умовах відбувається зміна старої матки, коли вона настільки слабка, що не може летіти з роєм? І тут у сім’ї відбувається «тиха зміна матки», т. е. за життя старої матки бджоли виводять собі молоду. Обидві вони деякий час мирно відкладають яєчка в одній сім’ї, доки стара матка не загине. При «тихій зміні» виведення молодих маток відбувається так само, як і при роїнні, – в обох випадках вони виводяться з яєць, відкладених у заздалегідь приготовлені бджолами миски. При цьому майбутня особина ще на стадії яйця призначається для виведення матки. У разі раптової втрати матки в сім’ї нема кому покласти яйце в маткову «мисочку», тому бджоли не можуть вивести молоду матку звичайним шляхом. Якщо до того ж в осиротілій сім’ї немає відкритого розплоду, то це буде повне сирітство сім’ї і вона без допомоги бджоляра приречена на загибель, тому що старі бджоли поступово розгублюються, а виведення молодих бджіл не буде. Але якщо від загубленої матки залишився відкритий розплід, це буде неповне сирітство сім’ї, оскільки може вивести собі нову матку з личинки робочої бджоли. Яйце, відкладене маткою в миску, нічим не відрізняється від тих яєць, з яких виводяться робочі бджоли. Вийшли з яєць личинки робочої бджоли і матки спочатку теж однакові, поки вони отримують однаковий корм – молочко.

Як уже згадувалося, різниця в розвитку особин починається лише на третій день після виходу з яйця, коли личинки майбутніх бджіл починають отримувати кашку з меду та перги, тоді як маткові личинки продовжують годуватися молочком до кінця розвитку. Отже, будь-яка личинка робочої бджоли не старша за дводенний вік придатна для виведення матки. Навколо однієї з таких личинок безматкові бджоли розширюють комірку, перетворюючи її на свищевий маточник. Личинку рясно забезпечують кормом, як і в звичайному маточнику. З личинки робочої бджоли, переключеної на маточне виховання у ранньому віці, виводиться повноцінна матка.

Сім’я ніколи не обмежується закладкою одного свищевого маточника. Вона як би «в запас», на випадок невдачі вигодовує кілька маток, і як тільки перша з них виведеться, решту сім’я знищує (якщо у бджіл не виник роївий стан).

Використовуючи описані біологічні властивості бджолиної сім’ї, бджолярі виводять маток штучним шляхом. Для цього у спеціально виділеній сім’ї навмисно створюють повне сирітство.

Якщо сім’я втратила матку в такий період, коли в гнізді немає личинки для закладання свищевих маточників, то окремі робочі бджоли намагаються замінити маток. Багато харчуючись, вони починають відкладати яйця, але з цих яєць виводяться тільки трутні. Тому таких бджіл називають бджолами-трутівками. Сім’я з трутовками не поповнюється робочими бджолами, і якщо бджоляр її не виправить, вона загине.

Терміни розвитку матки нам вже відомі – вона виводиться через 16 днів після знесення яйця в маткову «мисочку». Перед виходом молодої матки бджоли потоншують шар воску на кінці маточника. Потім матка, прорізавши щелепами зсередини оболонку на кінчику маточника, відкриває кришечку і виходить назовні.

У перший день після виходу з комірки матка рухається по сотах повільно, плавно, але потім вона стає все тоншою, рухливішою. Таку матку важко побачити серед бджіл, доки вона не почне відкладати яєчка.

Приблизно через три дні після народження матка виходить на перший орієнтовний політ, знайомиться з місцем розташування вулика та околицями пасіки.

До парування з трутнем молода матка називається неплідною. Протягом семи днів у неї продовжується розвиток статевих органів, після чого матка йде на шлюбний виліт. За маткою, що вилетіла, спрямовується маса трутнів. Спарювання відбувається у повітрі, іноді за кілька кілометрів від пасіки. У трутня, що покрив матку, відриваються статеві органи, і він гине. Є відомості, що молода матка спарюється з кількома трутнями, але це ще недостатньо з’ясовано.

З шлюбного вильоту матка повертається у вулик зі «шлейфом», тобто із залишками статевого органу трутня, які видніються на кінчику її черевця. Бджоли оточують матку та звільняють її від «шлейфу».

Покрита трутнем матка стає плодовитою і через 2-3 дні починає кладку яєць. Період спарювання у матки буває один раз у житті, і сперма трутня збирається в її статевих органах у вигляді запасу в особливий пляшечку – «насіння». Звідси сперма найдрібнішими крапельками витрачається на запліднення яєць, що відкладаються маткою. Те яйце, на яке не потрапила крапелька сперми, залишається незаплідненим, і з нього виводиться, як ми знаємо, трутень. Чим старша матка, тим менший запас сперми у неї, і вона більше відкладає незапліднених яєць. Тому в сім’ях із старими матками буває багато трутневого розплоду.

Якщо шлюбний виліт затримався через погану погоду або спарювання не відбулося через відсутність трутнів, то матка вилітає пізніше і може повторювати шлюбні вильоти кілька разів. Матка зберігає здатність до запліднення протягом 20-30 днів після виходу з маточника. Якщо протягом зазначеного терміну спарювання не відбулося, то матка припиняє вильоти та залишається неплідною. Така матка відкладає незапліднені яйця, з яких виводяться трутні, тому вона називається трутневою. Сім’я з трутневою маткою без втручання бджоляра поступово слабшає та припиняє своє існування.

Роєння призводить до перерви у зростанні сім’ї. Рой почне поповнюватися бджолами не раніше, ніж через 21 день після появи першого засіву на знову відбудованих стільниках.

Якщо рій ранній, то він до головного хабара встигне накопичити значну кількість бджіл, тому ранні рої життєздатніші.

Сім’я, що відпустила рій, спочатку поповнюється молодими бджолами за рахунок виведення розплоду, що залишився від старої матки. Потім у неї утворюється перерва у поповненні бджолами доти, доки почнеться виведення розплоду від молодої матки.

А.М. Ковальов

«Догляд за бджолами»