БДЖОЛИ ЗИМУЮТЬ

Бджоли взимку не впадають в анабіоз як комахи, що живуть поодиноко. Вони не нагромаджують у своєму тілі жиру та інших субстанцій, завдяки яким вони могли б пережити зиму у стані анабіозу. 3авмирання бджоли настає вже за температури меншої ніж +8°С. Бджолосім’я до зими готується вже з весни, перетворюючи зібраний нектар на мед – продукт, який добре зберігається і легко споживається під час зимівлі.

Щоб у меду не могли розвиватися дріжджові грибки, його концентрація повинна мати 80-82% цукрів. А щоб мед не поглинав вологи або не висихав, бджоли покривають його восковими кришечками (запечатують). Для того щоб мед було легко споживати при температyрі зимового клуба, складні цукри бджоли розкладають на прості цукри глюкозу та фруктозу. Іншим важливим кормом, що накопичують бджоли, зазвичай на крайніх рамках, є перга (перероблений квітковий пилок). Вона є незамінна, особливо рано навесні, коли матка почне відкладати яйця, а бджоли ще не вилітають з вулика.

Однією з ознак приготування до зимівлі є виганяння трутнів з вуликів, що триває приблизно 3-7 днів. Бджоли в цей період стають озлобленими. Трутні залишаються тільки у тих сім’ях, де немає матки чи вона є стара. Утворення бджолиного клуба залежить від сили сім’ї.

Слабкі сім’ї починають збиратися у клуб при +13°С, середні при +10°С, а сильні – +7°С. Найперше похолодання відчувають бджоли на крайніх рамках та знизу гнізда. Потім бджоли починають переміщуватися до теплішого центру гнізда, клуб ущільнюється, а на його поверхні утворюється кірка з живих бджіл. В середині клуба бджоли розміщуються вільно. Спочатку клуб не є постійним. Він утворюється коли є холодно і розпадається упродовж найближчого теплого дня. Кінцево клуб формується з настанням постійно низьких температур. Зазвичай клуб формується навпроти льотка. Нормальне положення льотка є навпроти центру гнізда, перенесення льотка, зазвичай спричинює і пересування до нього бджіл. Сильні сім’ї утворюють клуб ближче до льотка, а слабші — подалі. Зимовий клуб формується на тих рамках, де виховувався останній розплід у цьому сезоні. Там є порожні комірки, у які взимку заходить певна кількість бджіл.

Зимовий клуб можна розділити на дві чзстини: середина клуба, де бджоли розміщаються вільно і де суттєво тепліше, і периферія (кірка), що складається з юджіл розміщених якомога ближче одна до одної. В середині клуба, де перебуває матка, бджоли можуть досить вільно рухатися, а ті, які утворюють кірку, переважно сидять нерухомо, заповнюючи собою вулички між рамками та порожні комірки. Товщина кірки, що утримує тепло клуба, залежить від коливань температури зовнішнього середовища. При зниженні температyри кірка грубшає, а весь клуб стискається.

Бджоли можуть значно підвищити температуру клуба, пpи цьому джерелом тепла є рухи бджіл, що перебувають в центрі клуба, вони рухають ніжками і м’язами грудей. Однак головну роль у боротьбі бджіл з холодом відіграє ущільнення клуба. Така реакція на спад температури дає змогу бджолам витримати навіть дуже сильні морози. Проте під час цього бджоли споживають багато меду. В самому центрі клуба є насправді досить тепло близько +23°С, але ближче до периферії температура поступово зменшується. на краю клуба вона становить +10…+12°С, ззовні кірки близько +8°С. Цікаво, що на відстані декількох сантиметрів від скупчення бджіл температура може бути навіть мінусовою.

Бджоли не гріють вулик, в якому перебувають, а лише себе, разом реагуючи на зміну зовнішньої температури. Для обігрівання зимового клуба бджоли витрачають визначену кількість тепловоі енергії, яка утворюється в їхньому організмі через спалювання» цукрів. У першій половині зими бджоли з’їдають невеликі кіль-кості меду. Наприкінці лютого в гніздах починає з’являтися розплід і тоді зростає споживання кормових запасів.

Бджоли, що добре зимують, упродовж усієї зими не виділяють калу (він нагромаджується в прямій кишці). Максимальне наповнення калом кишки становить 40 мг, що відповідає майже половині маси самої бджоли. Коли наповнення збільшується, а бджола не може випорожнитися під час обльоту, то випорожнюватиметься у вулику, що є ненормальним. Коли в зимових запасах є падевий мед, що містить багато субстанцій, які бджоли не можуть перетравити, вони можуть захворіти на зимовий пронос. Це захворювання проявляється у опоношенні бджіл в середині вулика, що призводить до сильного ослаблення сім’ї і навіть ії загибелі. Причиною передчасного наповнення калом прямої кишки в зимуючих бджіл може бути і надмірне споживання навіть доброго меду. Бджоли з”ідають його забагато, коли зимують у неспокої. Це може бути викликано старою маткою або потраплянням до вулика миші.

Неспокій у бджолосім’ї може виникати і через галас на пасіці, стукання по вуликах чи сідання птахів на їхні дашки. Бджоли також зимують неспокійно, коли до вулика затікає вода.

Осипання всієї сім’ї перед початком весни найчастіше буває спричинене голодом або неправильним розміщенням запасів корму. Бжоли взимку можуть переходити з одного щільника на інший тільки тоді, коли настає потепління. Тобто коли в щільниках, на яких утворивався зимовий клуб бракне меду під час сильного морозу, бджоли не перейдуть на бічні рамки з кормом. Тому вони можуть голодувати і гинути, хоча кормові запаси ще є, але вони неправильно розміщені.

Ян ПЛЄВА “Pasieka” № 1 , 2013

Переклав Андрій БОГАЧ

Журнал «Бджоляр» № 10, жовтень 2020