Особливості утримання бджіл у багатокорпусних вуликах

При утриманні бджіл у багатокорпусних вуликах також проводять заходи, що сприяють нарощуванню сили бджолосімей і запобігають роЇнню. Після освоєння сім’єю двох корпусів їх міняють місцями, а між ними ставлять третій, заповнений рамками із стільниками впереміж з рамками зі штучною вощиною. Таким чином, зверху буде корпус із зрілим розплодом. Щоб запобігти відкладанню в ньому маткою яєць, верхній корпус відокремлюють решіткою від двох нижніх. У цьому корпусі бджоли будуть складати нектар, який перероблятимуть на мед, то6то він є кормовим. У разі потреби ставпять ще й четвертий корпус між друrим і третім. Його заповнюють рамками зі штучною вощиною та відбудованими стільниками. При багатокорпусному утриманні бджіл практикують формування відводків у другому корпусі з наступним розширенням гнізд корпусами. При цьому нарощується сила бджолосімей, медопродуктивність підвищуєється на 30-50%.

При утриманні бджіл у багатокорпусних вуликах необхідно своєчасно відповідним чином переставляти корпуси. Необхідність цього прийому зумовлюється наступним. Припустимо, що бджоли в багатокорпусному вулику знаходяться в трьох корпусах, які не переставляють. Матка буде відкладати яйця у третьому корпусі, де тепліше. Він згодом заповнюється розплодом. Бджоли ж намагаються складати нектар подалі від льотка, а в третьому корпусі для нього немає місця. Нижній корпус після виходу розплоду постійно буде заповнюватися пергою, a в середній, частково зайнятий медом, матка неохоче переходить для відкладання яєць, його погано освоюють бджоли. Отже, в такому випадку гальмуються темпи росту бджолиної сімї, знижується медопродуктивність, підвищується вірогідність роїння. Ось чому при утриманні бджіл у багатокорпусних вуликах необхідно здійснювати такі операції з корпусами: після зимівлі бджіл у двох корпусах нижній (без бджіл) видаляють, очищають дно і створюють належні умови для розвитку бджіл в одному корпусі. Після нарощування бджолиної сім’ї ставлять другий корпус із стільниками та 2-3 рамки зі штучною вощиною. Наприкінці весни, коли бджоли освоять другий корпус і при наявності підтримуючого медозбору корпуси вулика міняють місцями, у розрив між ними ставлять третій з стільниками впереміж зі штучною вощиною, Матку обмежують решіткою в двох нижніх корпусах. Перед головним медозбором верхній корпус (з медом) знімають для відкачування меду чи використовують для зимових кормових запасів. Корпуси, що залишилися, міняють місцями, а між ними ставлять корпус з вощиною. На другий корпус ставлять роздільну решітку (її поміщають у рамку-обв’язку так, щоб відстань до неї від брусків рамок нижнього та верхнього корпусів становила 6-8 мм), матка працює в двох нижніх корпусах. У період rоловного медозбору матку відділяють решіткою в нижньому корпусі. 3годом у разі потреби під медові корпуси періодично підставляють корпуси зі стільниками для складання нектару. Верхні корпуси зі зрілим медом періодично відкачують. Восени на нижній корпус з маткою (решітку видаляють) ставлять корпус з медовими запаса- ми, при потребі їх поповнюють цукровим сиропом. За наведеної схеми перестановки корпусів забезпечуються оптимальні умови як для відкладання маткою яєць, так і для складання нектару і переробки його в мед, максимальне використання eнepriї бджіл для відбудови стільників на рамках з вощиною, запобігається ройовий стан бджолиних сімей.

Практикують разове розширення гнізда за методом Бухарєва, який спрямований на нарощування сили бджолосімей і г’рунтyєтъся на інстинкті бджіл розміщувати розплід поблизу льотка (сюди надходить більше кисню). За цим методом з весни гніздо розміщують з одного боку вулика (краще з південноrо), поступово нарощують силу сімей. Якщо є 8-9 стільників із розплодом і бджоли ще не перейшли у ройовий стан, в один з погожих днів при наявності підтримуючого медозбору все гніздо відсовують у протилежний бік вулика. На його місце ставлять рамки з вощиною впереміж із доброякісними стільниками, зрошеними цукровим сиропом. Цими рамками заповннюють решту простору вулика до повного комплекту. Бджоли активно відбудовують гніздо, а матка переходить ближче до льотка, активність відкладання яєць посилюється, адже вона не витрачає час на пошуки вільних комірок. Ройовий стан бджолосім’ї не настає, підвищується продуктивність праці пасічника, сила бджолосім’ї, а, отже, і її медопродуктивність. Слід зазначити, що цей прийом ефективний при наявності підтримуючого медозбору і коли його застосовують ще до закладання сім’єю ройових маточників.

Не завжди вдається наростити достатню силу бджолиних сімей до медозбору з допомогою однієї матки. 3 гарантією цього можна досягти при використанні таких прийомів: двоматочне утримання бджолосімей, формування відводків, використання маток-помічниць.

При першому способі у вулику утримуються дві бджолосім’ї, а з настанням медозбору бджіл об’єднують через спільну надставку, відгороджуючи маток через решітки. У багатокорпусних вуликах ставлять додаткові корпуси, вдаючись до об’єднання льотних бджіл (спосіб Снєлгрова).

У другому варіанті використовують перезимувалі чи сформовані навесні відводки, які утримують у вуликах з основною сім’єю чи поряд з нею. Всіляко стимулюють їх розвиток, а з початком медозбору об’єднують, одержуючи сім’ї-медовики. При використанні маток- помічниць виділяють до 1/3 бджолосімей пасіки для цієї мети. При цьому від них періодично відбирають розплід і підсилюють решту бджолосімей пасіки, вдаючись також до вжиття протиройових заходів. При цьому загальний вихід товарного меду по пасіці збільшується. Адже відомо, що сильна бджолина сім’я більше ніж у два рази продуктивніша за дві слабкі.