ОПТИМАЛЬНА ЗИМІВЛЯ БДЖОЛИНИХ СІМЕЙ

Підготовка бджолиних сімей до зимівлі пов’язана з проходженням комахами кількох природно-фізіологічних рівнів (або змін):

1. Сезонні зміни, що відбуваються безпосередньо в самому організмі окремих бджіл, що включають біохімічний, фізіологічний та поведінковий рівні;
2. Внутрішньосімейні зміни, при вступі до режиму виживання під час періоду формування зимового клубу бджіл, за рахунок ефекту синергетичної іррадіації індивідуальних сезонних змін першого рівня на рівень бджолиної родини – як суперорганізму в цілому.

Які ж екологічні чинники є критичними для бджіл, що зимують? Практика показує, що головна причина несприятливої ​​зимівлі та загибелі бджіл, що зимують, криється в підвищеній вологості повітря. Давно помічено, що у сирі з відлигами, туманами та великою кількістю опадів зими бджоли зимують набагато гірше, ніж у сухі та морозні. Природне збільшення втрат тепла клубом бджіл під час сирих, з вологим атмосферним повітрям, зим призводить, образно кажучи, до ефекту «роздягання» сімей медоносних бджіл і зниження їхньої енергетичної ефективності.

У зв’язку з вищенаведеними факторами, з якими стикаються сім’ї бджіл, що зимують, не менш важливо визначити потенційні здібності нечисленних бджолиних сімей до проходження ними зимівлі.

У цьому дослідженні зроблено спробу знайти і проаналізувати чинники і закономірності, які впливають проходження бджолиними сім’ями зимівлі.

Зроблено спробу розрахувати ту мінімальну величину сили бджолиної сім’ї, завдяки якій нечисленні сім’ї бджіл потенційно здатні пережити зимовий період.

Для цього на початку дослідження: наприкінці серпня – на початку вересня було штучно сформовано десять бджолиних сімей різної сили з матками цього року. Перша сім’я була підведена до зимівлі з живою масою бджіл, що дорівнює близько 1000 г (відповідно 10 тис. бджіл), займала 4 обсиджені гніздові даданівські (435х300 мм) рамки. Кожна наступна сім’я була на 500 г важчою (на 5 тис. бджіл більше, а їхнє гніздо було більше відповідно на 2 даданівські рамки).

Загальновідомо, що єдиним джерелом енергії бджіл, що зимують, є мед. Так, в 1 кг меду міститься 3,1 кВт•год (3100 Вт•год). Крім цього, при поїданні одного кілограма меду (з вмістом води до 25%) бджоли в процесі його окислення виділяють близько 0,5 л води в атмосферу вулика.

Насичене водяними парами повітря, не будучи вчасно видаленим з вулика, може провокувати його конденсацію, розрідження та псування меду, а на тлі природного в таких умовах збільшення теплопровідності – і до замерзання бджіл, що зимують. 

У наведеному випадку неминуче виникає обстановка «вентиляційної кризи»: що інтенсивніше бджоли здійснюють вентиляцію зменшення критичної вологості повітря та зменшення бджолами клубу тепловтрат, тим паче критично вологою стає атмосфера у вулик через дихання комах.

У подібних умовах, для підтримки гніздового мікроклімату у вулику, крім дифузії водяної пари через його стінки або накопичення парів води в пористому матеріалі утеплювача всередині вулика, найбільш радикальною мірою для бджіл може бути винесення зайвої метаболічної води зі свого гнізда в процесі його вентиляції. Відомо, що інтенсивність вентиляції вулика можна оцінити через кратність повітрообміну. У результаті, чим інтенсивніша вентиляція, тим більше енергії витрачають бджоли на підтримання оптимального гніздового гомеостазу.

Тут доречно і потрібно навести кілька пояснень. Так, відомо, що вміст енергії в меді становить 11300 кДж/кг, для води теплота пароутворення становить 2400 кДж/кг, таким чином, «калорійність» або енерговміст меду дозволяє багаторазово випарувати воду, що «була в ньому». При розрахунку цей коефіцієнт дорівнює приблизно 4,71. Це означає, що отримана енергія від 1 г спожитого меду здатна випарувати близько 4,7 г води, що зі збільшенням сили зимуючих сімей зменшується навантаження на кишківник кожної бджоли, що зимує. Зміна даного показника представлено на мал.1

Оскільки енергетичним джерелом для бджіл є виключно мед, то потенціал зимівлі бджіл упирається в кінцеву ємність їхнього кишківника, в потенціалі утримує до 40 – 43 мг неперетравлених залишків їжі або майже половину ваги свого тіла. При подальшому підвищенні калового навантаження, якщо бджоли не в змозі здійснити очисний обліт, може статися їх випорожнення, отруєння і навіть загибель сім’ї.

За виявленою у процесі дослідження закономірності впливу сили бджолиних сімей на навантаження кишківника окремих бджіл вдалося знайти мінімальну силу сім’ї, здатної пережити зимовий період. Дана мінімальна кількість особин в зимуючій сім’ї бджіл за розрахунками з рівняння склала 7300 – 7500. Даний показник не претендує на велику точність, але може стати деяким орієнтиром, що дозволяє більш об’єктивно оцінювати можливості виживання дуже слабких бджолиних сімей, збігом надзвичайно сприятливих при цьому умов, передусім волого-термічними.

Подібні сприятливі вологісно-термічні умови бджіл, що зимує, поряд з іншими умовами (наявністю доброякісних кормів, газового складу тощо) переводять фізіологічний режим організму бджіл на економне витрачання кормових запасів і життєвої енергії комах. Дана обставина значно відсуває час вимушеного очисного обльоту для звільнення кишківнику бджіл від неперетравлених залишків їжі, продовжуючи його до найбільш комфортних для бджіл погодним умовам, що і зумовлює гарну зимівлю медоносних бджіл і збереження в цей період їх життєвої енергії.

pasika.news