НОЗЕМАТОЗ МЕДОНОСНИХ БДЖІЛ

Нозематоз (Nosematosis) це інвазійна хвороба дорослих медоносних бджіл, маток і трутнів. Збудниками хвороби є паразити двох видів Nosema apis i Nosema ceranae, які відносяться до роду мікроспоридій. Інфекція Nosema ceranae виявляє тенденцію до домінування в районах з теплим кліматом, в той час як Nosema apis частіше зустрічається в умовах холоднішого клімату. У районах з помірним кліматом динаміка зараженості бджіл паразитом Nosema apis характеризується низьким рівнем зараженості протягом літа, невеликий пік восени, поступове підвищення зараженості взимку і великий спалах навесні. Споріднені грибам паразити Nosema apis i Nosema сегаnае поширюються у вигляді спор і розвиваються в клітинах тканин дорослих особин.

Ноземи мають складний життєвий цикл, і пов’язаний з послідовним перетворенням спор паразита в меронтів – зрілі, здатні до розмноження форми. Спори ноземи мають овальну форму, оболонка злегка хвиляста або гладка, тришарова. У зовнішньому середовищі життєздатність спор залежить від багатьох факторів. У бджолиних трупах спори зберігаются від 4 місяців до 6 років, у грунті біля вуликів від 4 днів до 2 років, на щільниках і в меді 1,5-2 роки. При температурі 57-65°С спopи гинуть приблизно через 10-15 хвилин. Доречі улырафіолетовими променями природного джерела можна інактивувати сухі спори протягом 5-10 годин.

Проникає паразит у менш захищені клітини задньої частини середньої кишки медоносної бджоли, де відшаровується перитрофічна мембрана, а потім заражаються інші ділянки середньої кишки. 3 розвитком нозематозу відбувається відторгнення уражених клітин у просвіт кишечника, швидкість відторгнення значно перевершує процес відновлення епітелію. В результаті порушується процес всмоктування поживних речовин, і неефективно витрачаються білки організму комахи. Відбувається порушення вуглеводного, жирового, мінерального, водного обмінів. Всі ці зміни у хворих бджіл призводять до прискореного старіння організму. 3 нестачею білка в організмі хворі бджоли починають більше споживати пилку або перги, яка погано перетравлюється і не засвоюється. В цей час у кишечнику створюються умови, які сприятливі для розвитку патогенної мікрофлори. Все це призводить до отруєння організму продуктами розпаду. Черевце у інфікованих комах стає м’яке, розтягнуте, а при розтині виявляється, що середня кишка збільшена і має білявий колір, зникає поперечна смугастість, задня кишка збільшена.

Нозематоз може проявлятися в явній і прихованій формах. Явна форма захворювання характерна для помірного холодного клімату. Вона спостерігається наприкінці зими і навесні. Під час зимівлі бджоли поводяться неспокійно, видають тривожний шум, вилітають з вулика і споживають більше корму. 3 вулика виходить неприємний запах, щільники і стінки покриті плямами фекалій. На дні і біля вуликів велика кількість загиблих бджіл. Навесні обліт відбувається не дружно, багато бджіл повзає біля вулика. У них виникає тремор крил, який переходить в повний параліч з подальшою загибеллю. У цьому випадку одержання меду та льотна здатність у бджіл знижується на 50-55%.

Чисельність бджіл ураженої бджолосім’ї зменшується. У них розвивається атрофія глотки, що робить бджіл нездатними доглядати за розплодом. Розвиток бджолосімей мляве, кількість розплоду скорочується. Матка зменшує, а потім і припиняє відкладати яйця. При спробі самозаміни маток у хворих сім’ях вони, за даними дослідників, виводяться неповноцінними. Але що ж стосується трутнів, то в таких сім’ях у них знижується або втрачається репродуктивна здатність запліднювати матку. Прихована форма нозематозу відрізняється слабким проявом зовнішніх ознак. Так само нозематоз може протікати спільно з іншими хворобами. Джерелом поширення нозематозу є хворі бджоли і матки. Спори паразита, виділяючись з екскрементами, потрапляють на поверхню тіла здорових бджіл, на щільники з медом, пергою і на планки рамок, стелину і т.п. Передача збудника на пасіці відбувається так само через загальні поїлки і годівниці. Крім того зараження бджолиних сімей відбувається і при перестановці не продезинфікованих щільників з розплодом і кормом з хворих бджіл-сімей в здорові, при підсадці хворих маток, при блуканні і бджолиному злодійстві. Провокує розвиток і тривала зимівля, наявність в кормі паді і слідів отрутохімікатів, недолік білка, висока вологість, тривала несприятлива погода, стримуюча очисний обліт. За даними спостережень підвид Nosema ceranue здатний знищити сім’ ю бджіл за 10 днів.

Першими видимими ознаками захворювання бджіл нозематозом є їх занепокоєння і збільшення черевця в розмірах. При ураженні бджіл влітку, вони втрачають активність. Все менше бджіл залишають вулик у пошуках нектару або пилку. Друга ознака захворювання це випорожнення бджіл у вигляді проносу. Вони залишають за собою на поверхні рамок і вуликів рясні плями і потьоки фекалій, що містять високу концентрацію спор ноземи. Масова загибель бджолиних сімей і маток відбувається наприкінці зими і ранньою весною. Однак слід зауважити і те, що не тільки нозематоз, а й інші хвороби можуть викликати понос у бджіл. Щоб встановити остаточний діагноз на наявність нозематозу, потрібно провести лабораторні дослідження. Для того щоб позбавити бджолину сім’ю або пасіку вiд цієї недуги, потрібне систематичне і реryлярне застосування лікувальних і профілактичних заходів, і звісно ж, ефективне лікування. Необхідно регулярно проводити санітарну очистку та дезинфекцію вуликів і рамок з щільниками, інвентарю та спецодягу незалежно від того, виявлені хворі бджоли чи ні. Для очищення поверхонь від виділень використовуються різні мийні засоби: луг, сода, господарське мило, фізичні розчини. Можливе використання ультрафіолетових ламп.

Крім того при очищенні планок рамок, стінок вуликів, фальців і т.п. в прохолодну погоду рекомендується використовувати стамески забезпечені спеціальними контейнерами, що виключають розпоширення на всі боки крихт висохлих залишків плям нозематозу. 3астосування таких стамесок знижує до мінімуму ймовірність обсіменіння спорами нозематозу інвентаря і вуликів. Для профілактики нозематозу необхідно забезпечувати бджіл на зиму якісним білковим і вуглеводним кормами. При виявленні восени падевого меду його необхідно відібрати. Приміщення для зимівлі бджіл має бути сухим, побілені вапном, добре вентильованим і продезинфікованим. Лікування проявів нозематозу можна проводити, використовуючи настойку з часнику, звіробою, гострого червоного перцю, полину або розчин оцтової кислоти.

Від редколегії НТЦ «Чарунка»

професор, спецкор В. Цікава

професор М. Романченко

почесний пасічник України Ю. Санін

м. Харків