“Медовики” vs “Пакетники”: Дикий Захід відпочиває

Ринок власне бджіл є одним з трьох найбільших бджолярських ринків (ще мед і матки). Звичайно, нерідко бджоли продаються сім’ями, проте левову частку все ж складають пакетні продажі! Хоча комплектації пакету можуть бути різними, все одно це – так би мовити, більш-менш стандартизований лот.

Гравці ринку

Зазвичай, при написанні огляду ринку, оцінюють його ємність, якщо не у грошах, то хоча б у фізичних одиницях. Ураховуючи,  тінізацію галузі сподіватися на офіційні дані не доводится. Можна, лише спробувати оцінити (прикинути). Але і для цього доведеться від чогось відштовхуватись. За відсутності альтернатив, спробуємо зачіпитися за офіційну кількість бджолосімей у головних «пакетних» регіонах – Закарпатській, Львівській, Ів.-Франківській та Чернівецькій областях. Згідно даних статистики, сукупно вони мають біля 400 тис. сімей, тобто десь 15% від загального «поголів’я» України. Припустимо, що від кожної сім’ї у цих «пакетних» регіонах продається бодай один пакет. Адекватне припущення? Наче, більш-менш! Але ж пакети продають не тільки у «карпатському» регіоні. Знову таки робимо припущення, що решта країни продає десь 100 тис. пакетів, тобто менше 5% від наявного у них «поголів’я». Реально? Важко сказати… Але так, чи інакше пропонується  «прийняти за основу» саме цю цифру. Таким чином, щорічний ринок пакетів можна оцінити у 500 тис. штук, або трохи менше 20% від загальної офіційної кількості бджолосімей у країні. При середній ціні пакету у 1000 грн.  грошову  ємність вітчизняного пакетного ринку можна оцінити у 0,5 млрд грн. Ціна на будь-який товар великою мірою залежить від  балансу попиту та пропозиції на нього. Спробуємо з’ясувати, хто ж купує та продає пакети? Як вже зазначалося вище, основним продавцем пакетів є «карпатський» регіон. По-перше, власне на Закарпатті сприятливий клімат для раннього нарощування бджіл, рання весна тощо. У інших регіонах  Карпат  клімат  більш   прохолодний, проте за ними також водиться слава чистопородної  карпатської  бджоли.   Та й клімат теж підходящий. До прикладу, цього сезону пасічники з Львівщини та Франківщини звітували про непоганий принос пилку вже у середнині лютого! По-друге, у цих регіонах літні взятки дуже слабкі, тому пасічники просто вимушені спеціалізуватися на розведенні – пакетах та матках. От і виходить, що бджіл з Заходу везуть по усій країні до медоносів. На відміну від «західних» колег, пасічники з решти території України, мають можливість обирати: працювати на мед чи на розведення. З метою диверсифікації бізнесу, вони іноді поряд з товарними тримають і окремі «пакетні» пасіки/точки. Крім того, є бджолярі, що продають по 2-3 десятки пакетів ситуативно, за умов високого попиту та ціни!

Ще більш цікаво – хто ж купує пакети, бо саме попит, як відомо, породжує пропозицію. Покупців спробуємо одразу «розбивати» на категорії.

По-перше, пакети купуються пасічниками – «медовиками» для відновлення пасік після невдалої зимівлі. Обсяг попиту від одного покупця цієї категорії може становити десятки пакетів.

По-друге, постійними покупцями є так звані «бджоломори», які повністю спрацьовують бджіл на взятку, викачують  під «нуль», а бджіл закурюють. Теж – технологія, хоча і варварська. Такі бізнесмени стараються не світитися зайвий раз, проте продавці пакетів запевняють, що вони таки існують. Попит з їх боку може вимірюватися сотнями на одного пасічника.

По-третє, покупцями пакетів є пасічники, що бажають  одноразово різко збільшити «медову» пасіку. Розмір попиту – десь до сотні пакетів.

По-четверте, останнім часом до галузі придивляються бізнесмени, що готові вкласти кошти і розглядають можливість старту одразу з сотень сімей.

По-п’яте, це, звичайно, роздрібні покупці, як правило, новачки-любителі, або бажаючі якнайшвидше спробувати екзотичну породу (карніку чи бакфаст). Їх попит, як правило, вимірюється цифрою до десятка пакетів на душу. Дуже часто ця категорія покупців змушена придбавати пакети через посередників (перекупів) у вигляді бджолярських магазинів, або підприємців, що спеціально набирають дрібні замовлення, а потім самі їдуть на Західну по пакети.

Фактори ціноутворення

Градація продавців та покупців на групи є дуже важливою для аналізу найбільш спекулятивної та дискусійної теми – це ціноутворення на пакети. Під час міжсезоння з цього питання на різних інтернет-форумах точаться найбільш палкі та запеклі дискусії. І це неспроста – продавці грають на підвищення, покупці – навпаки. Спробуємо предметно розібратися у цьому непростому питанні. Візьмемо умовного «пакетчика» з Закарпаття, що має за сотню сімей. Йому до часу «Х» (скажімо, 15 травня) треба продати близько 100 пакетів. Інакше сім’ї почнуть роїтися, та/або навіть голодувати, а тари для розширення немає! Тони цукру (14 тис. грн.) по 10 кг. на сім’ю на піку сили і на місяць не вистачить. Звичайно, теоретично можна  стати на колеса і гайнути кудись на кочівлю км. за 200-300! Але така подорож влетить у копійчину. Та й, на практиці таке перепрофілювання майже нереальне, враховуючи хоча б особливості конструкції вуликів «пакетників». Отже, допустити такий сценарій розвитку подій – катастрофа для «пакетника». У цій без альтернативності – головна слабкість його переговорної позиції! Навіть у крупних «пакетників», але, до прикладу, з центральної України, позиції куди міцніші. Завжди можна кинути сили на медозбір. Проте найсильнішою переговорна позиція є у дрібних продавців, що пропонують на продаж лише декілька десятків пакетів та стоять у епіцентрі медодаїв. За невигідної ціни вони абсолютно безболісно можуть відмовитися продавати. А якщо такий невеликий «пакетник» ще й розрекламує на «You-Tube» своїх «імпортних» бджіл, то до нього вишикується така черга з роздрібних покупців, що впору продавати дефіцитний товар з аукціону! З огляду на це, недивно, що і ціна стандартного пакету може відрізнятися навіть у рази! Що називається, хто як домовиться… Важлива деталь: домовлятися починають ще з осені, і навіть аванси вносять. Тоді як реальна розстановка сил (попит-пропозиція) стає зрозумілою не раніше кінця березня-початку квітня, коли стають відомі остаточні результати зимівлі та з’являється розуміння темпів весняного розвитку сімей.

Собівартість

Проте є й об’єктивні параметри, що впливають на ціну пакету. Головний – це його собівартість для продавця. Спробуємо її підрахувати, зупинившись на найістотніших статтях. Для зимівлі та нарощення розплодної та бджоломаси потрібні харчі. Виглядає так, що 20 кг. на середню сімейку «під пакет» цілком достатньо з осені до моменту продажу пакету (або часу коли вона зможе  забезпечувати себе самостійно). Виходить десь 5 кг. – на осінь, 5 кг. – власне на зиму і ще по 5 кг. на березень та квітень. Припустимо, що мова йде про невеликі сімейки, що зимують на 5 рамках, по декілька штук у вулику. Тобто, типова пакетна технологія на Закарпатті! Після відбору стандартного пакету (3+1) до 1 травня має залишатися  невеличкий «хвіст». Як правило, це пару рамок з відкритим розплодом та одна кормова. Якщо врахувати бджіл у критому розплоді, то десь 3/4 «вуликової субстанції» йдуть до пакету. Отже, з 20 кг. кормів на собівартість пакету  перекладаємо 15 кг. При ціні цукру останньої осені у 11 грн. за кіло маємо 165 грн. Іншим коштовним елементом пакету є плідна матка. Ринкова ціна зимувало минулорічної матки у цьому сезоні – біля 250 грн. Дуже часто у калькуляцію пакету намагаються закласти вартість рамок та суші. Це виправдано, тільки тоді, коли пакет продається повністю на свіжих, скажімо, минулорічних стільниках і новеньких рамках. На ринку є пропозиція такої суші грн. по 30 за рамку. Від неї можна відштовхуватися. Проте на практиці пакети дуже рідко виходять на ідеальних стільниках, скоріш, навпаки. Якщо сушник взагалі старий та підлягає вибраковці, то його вартість прямує до нуля, оскільки покупцеві доведеться добряче повозитись аби вичавити з нього якихось декілька десятків грамів воску та підготувати рамку для подальшої експлуатації. Хай там як, для порядку все ж закладемо по цій статті у собівартість грн. 40 на пакет. Отже, поки що у нас набігло 450 грн. з хвостиком. Але, однією з головних статей собівартості, яка дуже часто не враховується при спробах здійснити калькуляцію, – є зарплатня працівників. Враховуючи, специфіку бджільництва, особливо, вітчизняного, де майже не використовується наймана праця, мова йде власне про зарплатню самого пасічника (можливо, членів сім’ї). Де її подивитись? Дуже суб’єктивна річ. Ринку праці бджолярів фактично не існує. У нечисленних  оголошеннях,  зарплати не розголошуються, підхід дуже індивідуальний. Тому доведеться знову робити припущення. Нехай найманий пасічник (не дуже високої кваліфікації), що обслуговує тільки пакетну пасіку у 100 сімей, не особливо напружуючись, отримує в середньому 3 тис. грн. на місяць, у т.ч. у міжсезоння. Тобто його річний заробіток 36 тис. грн. Виходить – 360 грн. на пакет! Отже, наша собівартість за рахунок зарплатні зростає майже удвічі – до більше, ніж 800 грн.! Принаймні теоретично, це і має бути мінімально можлива ціна пакету.  Але ж   наш «пакетник» є ще і підприємцем, що прагне отримати прибуток (у наших реаліях ця категорія змішується з зарплатнею).  Ці апетити теж можуть бути різні. Заклавши 200 грн., ми виходимо на ціну десь близько 1000 грн. за пакет. Без тари!

Дохідна частина медовика

Тепер подивимось на цю ціну очима потенційного крупного покупця-медовика. Хоча теоретично бджоли є засобом виробництва (основні фонди) і їх вартість мала б амортизуватись (списуватись) на готову продукцію (мед) роками, на практиці підхід інший. Крупні покупці рахують, виходячи з циклу у один сезон. Тобто, пакет має «відбити» свою вартість та дати прибуток у рік покупки. Тому  недивно, що покупці пакетів бажають отримати їх якомога  раніше, в ідеалі – кінець   квітня, перші числа травня.  У цьому місці коротко зупинимося на характеристиках пакету. Як вже зазначалося, стандартною вважається комплектація «3+1 дадана»: три рамки критого розплоду,  ближче до виходу та одна кормова, яка потрібна, якщо передбачено тривале транспортування. Звичайно, рамки мають щільно обсиджуватися бджолами, що народилися  вже цього року (не старими зимувалими!). На вагу виходить десь 1,2 кг. бджоли. Однак головна цінність пакету – у матці та критому розплоді. Якщо кожна розплодна рамка містить бодай 2/3 критого розплоду, тобто по 6 тис. чарунок, це означає, що упродовж максимум 12 днів після формування пакету з’явиться 18 тис. молодих бджіл (1,8 кг.). Тобто пакет, сформований умовно 1 травня, до 12 травня щільно обсідатиме вже 10-12 рамок та готовий отримати магазин. Тобто, якщо акація зацвіте без аномалій, у 20-х числах травня, можна буде цілком розраховувати на товарний мед. Скільки – залежить від багатьох факторів (технологія, «медовість»   бджіл,  погода тощо). Але 10 л.- відро з сім’ї (один гарний магазин) можна планувати. Навіть застосувавши  гуртову ціну на «акацію» у 55 грн./кг., дохід від пакету складе 825 грн. Проте слід враховувати, що це – вже з урахуванням витрат праці та матеріалів нового господаря (покупця). Так чи інакше, основну ставку покупці пакетів роблять на соняшник, що як правило, починає зацвітати у перших числах липня. До цього часу встигає розвинутися нормальний пакет, куплений навіть у другій декаді (середині) травня. В залежності від умов, з соняху реально накачати у середньому по флязі з пакету, тобто 55 кг. (дві качки по два магазини). Здавши мед гуртом по 35 грн./кг., отримуємо виручку у 1925 грн. з пакету. Але ж знову,  не забуваймо, що це – результат праці та матеріальних витрат вже  покупця пакету. Таким чином, наш умовний, гарний, ранній пакет дав виручку (825+1925) у 2750 грн. Спробуємо «очистити» її від витрат покупця-медовика.

Витратна частина медовика

Перш за все, для заселення пакету потрібні вулики. Але амортизацією вуликів «пакетника» ми знехтували, тут теж. Суми амортизації там і тут порівняно копійчані (новий вулик вартістю у 500 грн. розділити на строк експлуатації у 20 років, отримаємо 25 грн.). По-друге, потрібні рамки та сушник. Мінімальний об’єм  вулика,  що може забезпечити вище вказаний результат по   медозбору,– еквівалент 20 даданівських рамок. Хоча, по-хорошому, третій магазинчик не завадив би! Тобто треба докупити  мінімум 14 рамок дадана сушнику десь на 400 грн. (взяли ціну менше 30 грн.) Тут можна було б прорахувати також варіант із заготовками та вощиною. Проте, якщо розширювати самою вощиною, можна не отримати того результату по медозбору, від  якого ми відштовхуємося (принаймні, з акації). Крім цього, маємо врахувати витрати на кочівлі (пальне), амортизацію транспорту, обладнання для відкачки меду. Ну, і звісно, знову ж таки, витрати праці, тобто зарплатню. Це вже не кажучи про ризики. Тобто знову ж таки зіштовхуємося з труднощами підрахунку! Для спрощення за відправну точку візьмемо витрати праці у такому ж розмірі, як і у «пакетника», тобто 360 грн. Ну, і накинемо «медовику» ще грн. 140, так би мовити, «за шкідливість». Все ж таки витрати фізичної праці при роботі «на мед» об’єктивно більші, ніж у «пакетника». Хоча, щоб добре перезимувати бджіл теж потрібен хист! Тут вже питання з розряду: хто – на що вчився… Отже, попередньо підсумуємо наші розрахунки.  Після віднімання з виручки «медовика» у 2750 грн. його витрат у сумі 900 грн., залишається 1850 грн. Мінус вартість пакету з тарою у 1050 грн. (ящик беремо за собівартістю у 50 грн.), отримуємо більш – менш чистий прибуток «медовика» у 800 грн. Це – рівно у 4 рази більше, ніж раніше закладений прибуток «пакетника». Задля досягнення «соціальної справедливості», аби  прибутки  обох сторін вирівнялися, ціна пакету має зрости хоча б до 1300 грн. без тари. Тоді прибуток «пакетника» зросте до 500 грн., а прибуток «медовика» зменшиться до 500 грн.  Таким чином, ми вийшли на рівноважну (справедливу) ціну дійсно раннього бджолопакету у 1300 грн.! Без тари. При цьому зона для торгу складає від 815 до 1800 грн.!

Вартісні метаморфози

Що ж відбувається з «економікою питання», коли пакет продається не 1 травня, а, скажімо, на два-три тижні пізніше – 14-20 травня. Очевидно, що він вже не матиме тієї цінності для покупця, оскільки на акації з таким пакетом вже ловити особливо  нічого. Отже, можна сміливо «мінусувати» умовну виручку від продажу акацієвого меду. Значить, прийнятна для покупця ціна пакету має бути усього 475 грн. (1300-825). У той же час, виглядає так, що собівартість пакета мала б зростати – як-ніяк «пакетник» возиться з ним на два-три тижні більше. Тобто собівартість має бути більшою за попередні 800 грн.! Виходить, що продаючи пакет за 475 грн., «пакетник» зазнає збитку майже у такому ж розмірі… Але ж на практиці такі пізні пакети теж продаються, при цьому по ціні, не набагато меншій, аніж ранні! Скажімо, не по 1300 грн., а по 1000 грн.! Як же так? Спробуємо розібратися. У випадку купівлі пізнього пакету наш «медовик» може розраховувати лише на 1925 грн. виручки з соняху. Порахуємо його вирати. Для цього прикладу припустимо, що розширення пакету йде вощиною. Тобто потрібно 14 листів дадану на вулик. Це – десь 150 грн. плюс заготовки на рамки 100 грн. Отже, всього десь 250 грн. Оскільки взяток з акації випадає, то відпадає і частина витрат, як мінімум, на кочівлю та відкачку. Припустимо, що витрати знизилися на 20% (пропорційно врожаю з акації у порівнянні з соняхом) – до 400 грн. У підсумку, загальні витрати медовика зменшуються до 700 грн. З чим же залишається «пакетник», що продав пізнього пакета? Він теж – у виграші. Фокус у тому, що насправді собівартість такого пакета є меншою, ніж раннього! Річ у тім, що першопочаткові інвестиції у пакет у вигляді кормів тепер перерозподіляються вже в іншій пропорції! Сім’я ж вже займає, скажімо, до 20 рамок, тобто частка пакету зменшується, а «хвіст», що залишається «пакетнику», навпаки, збільшується! Тобто тепер з умовних 20 кг. корму, на собівартість пакету ми переносимо не 15 кг. (як на ранніх), а лише 5 кг. Тобто «харчова» складова собівартості зменшується до 55 грн.! Аналогічно – з маткою, вона вже не коштує 250 грн., а тільки 200 грн.! Витрати праці теж потрібно перерозподілити. При пропорційному розподілі, з 360 грн., що закладалися на ранній пакет, залишається десь 100 грн. Отже, як не парадоксально це звучить, але собівартість, нашого пакету усього за 2-3 тижні падає до менше 400 грн. з 800 грн., добто удвічі. Так звана «зона прибутку» теж скоротиться до 830 грн., відповідно скоротяться й можливі прибутки як «медовика», так і пакетника. А справедлива рівноважна ціна впаде до трохи більше 800 грн. за пакет. При цьому поле для торгів становитиме від 400 до 1200 грн.!

У той же час слід врахувати, що у «пакетника» після відгрузки пізнього пакету залишиться майже повноцінна сім’я, яку можна ефективно викоритстати на медозборі з акації. Тобто якщо «пакетник» свідомо затягував з продажем пакетів, аби наростити побільше «м’яса» для себе (для медозбору), то все ОК. Але ж якщо він не продав пакети, тому що не  зміг, і тепер не знає, як дати раду «хвостам», то залишиться у збитку (можливий сценарій для «пакетника» з Закарпаття).

Висновки

Таким чином, вимальовується ринкова стратегія різних груп постачальників пакетів. Якщо «пакетнику» з медового регіону вигідно затягувати з відгрузкою пакетів, то його колегам з Західної України краще розпродатися якомога раніше, оскільки пізніше час почне працювати проти них, ризики фіаско зростуть. Інший висновок: крупним «медовикам» все ж вигідніше  закуплятися на Закарпатті якомога раніше. У такому випадку вони претендуватимуть на перерозподіл «зони прибутку» на свою користь. Важко віриться, що пакети навіть ранні продаватимуться гуртом по ціні у 1300 грн.! У той же час, коли мова йде про пізні пакети, то усе з точністю до навпаки! Ціна на пізній пакет у 1000 грн. видається цілком реальною. Як мінімум, більш реалістичною, ніж 1300 грн. за ранній.

Наведені вище розрахунки, з одного боку, є умовними, оскільки існує забагато невідомих та приблизними через округлення. Але, з інщого боку, калькуляція максимально наближена до актуальних ринкових реалій. Головне – продемонструвати саму логіку підрахунків! Цей алгоритм кожен пасічник, за бажання, може легко підкорегувати під себе.

Інформація взята в журналі “Пасічний Журнал”.
Випуск Березень 2016, стор 9-15. Автор не вказаний.
Youtube канал Пасічного Журналу https://www.youtube.com/channel/UCXGGe…SgkihDSa9w
Сайт http://apijournal.com/