ЕФЕКТИВНЕ ВИКОРИСТАННЯ БДЖІЛ ДЛЯ ЗАПИЛЕННЯ САДІВ І ЯГОДНИКІВ

1. Загальні правила запилення плодових та ягідних культур Забезпечуючи запилення садів та ягідників, насамперед враховують ранній період їх цвітіння та можливі похолодання. Таким чином, зимове утеплення бджолиних сімей не знімають, а краще замінюють нове – сухе, без ознак цвілі.

Загальні правила підвезення бджолиних сімей на запилення:

1. бджолині сім’ї підвозять на початку цвітіння культур (10% розпущених квіток), які планують запилювати;
2. підвіз бджолиних сімей раніше, ніж за один день до початку цвітіння, зумовлює льотну діяльність бджіл на природні медоносні рослини, а не ті культури, які планували запилювати;
3. на запилення підвозять повністю готові бджолині сім’ї (загодовані, сильні, із розплодом).

Загальні правила розміщення бджолиних сімей на запиленні:

1. точок розміщують безпосередньо біля культур (або культур), які планують запилювати;
2. точок розміщують так, щоб років бджіл відбувався поперек рядків з сортами-запилювачами;
3. максимальна віддаленість крапки від ягідних культур, які планують запилювати, має становити 500 м*;
4. максимальна відстань точка до найвіддаленішої частини саду, що планується запилювати, має становити 200 м;
5. на точках вулики розміщують групами, відстань між якими не перевищує 400 м для запилення саду та 500 м – ягідників.

Примітка. * Особливо важливо придбати пасіку до ділянки, що запивається навесні, коли температура повітря не досить висока і активність бджіл низька.

Загальні правила розрахунку кількості бджолиних сімей на запилення:

– для розрахунку кількості бджолиних сімей на запилення враховують норми (рекомендації), наведені у таблиці 18;
– незалежно від норм на запилення конкретного виду, на 1 га саду використовують не менше двох повноцінних бджолиних сімей;
– враховують щільність та вік саду (таблиця 19);
– в середньому на кожні 25 га саду потрібно 50-70 бджолиних сімей;
– запилення садів має раціональність при їх зрідженості не вище 50%.

Залежно від рельєфу місцевості та особливостей клімату потреба кількості бджолиних сімей наведена в таблиці 18, може змінюватися.

Крім перерахованих вище факторів, обов’язково враховують наявність інших медоносних рослин у зоні продуктивного літа бджіл. За їх наявності або незначних площах і слабкому нектаровиділенні культури, що запилюється, кількість бджолиних сімей збільшують і проводять дресирування.

Запилювальні точки

Бджолині сім’ї на запилення в садах та ягідниках розміщують групами на дерев’яних піддонах (палетах). Кожній групі надають номер для ведення обліку, поруч ставлять зовнішню напувалку з питною водою. Бажано, щоб вулики у групі мали різні кольори чи геометричні фігури на передніх стінках, що полегшує орієнтацію бджіл. Відмітні знаки для бджіл на передніх стінках вулика особливо важливі в тому випадку, коли одні й ті ж сім’ї використовують на запиленні багатьох культур, у результаті перевозяться в інше місце кожні 7-12 днів.

На нижче представлених схемах – стандартне розміщення запилювальних точок. Відстань між точками обумовлена тим, що основна маса бджіл найефективніше працює в радіусі 200 м навколо вулика в саду і 250-300 м на ягідниках.

Таким чином, груповий спосіб розміщення бджолиних сімей забезпечить рівномірне запилення культури. Однак з практичного боку розміщення запилювальних точок слід організовувати так, щоб бджоляру було зручно їх обслуговувати. Особливо це стосується ягідників, де висока насиченість бджолами (4-8 бджолиних сімей на 1 га).

Розміщувати точки бажано так, щоб кількість бджолиних сімей на одному не перевищувала 100, а оптимальною є 40-60 бджолиних сімей, що стає на 10-15 піддонів для зручного перевезення. У разі посухи, нічних похолодань, несприятливих погодних умов плодові дерева майже не виділяють нектар. Після цього навіть у сонячний день бджоли не відвідують дерева. У такому разі терміново застосовують дресирування на запах.

Особливе значення має швидкість вітру під час запилення саду. Доведено, що швидкість вітру на висоті 5 м удвічі більша, ніж на висоті 1 м. Таким чином, у вітряні дні бджоли літають між деревами (інших перешкод), а не над ними, що значно ускладнює та уповільнює їхню льотну діяльність і викликає злісність.

Якщо льотна діяльність бджіл недостатня, для її активізації рекомендують згодовувати бджолиним сім’ям по 100-200 г цукрового ароматизованого сиропу та здійснювати білкову стимуляційну підгодівлю.

Розширення гнізд у квітні роблять сушниками тільки через заставну дошку для запобігання охолодженню гнізда.

1. Дресирування бджіл
До способів підвищення запилювальної діяльності бджіл відносять використання привабників та дресирування бджіл. До привабників відносяться слабка медова сита (медовий розчин), ефірні олії та розчин гераніолу (інших ароматичних речовин).

Медова сита – розчин меду в кип’яченій воді, який застосовується для підживлення бджіл. Проте, у разі використовуються для обприскування культур, куди необхідно направити льотну діяльність бджіл.

Приготування медової сити для обприскування:

– кип’ятять воду та остуджують до 40°С;
– мед розпускають до рідкого стану;
– розводять мед у воді у співвідношенні 1:2 до повного розчинення.

За хімічною природою, гераніол – це монотерпеноїд та алкоголь, основний компонент олій троянди, пальмарози та цитронелі. За фізичними властивостями – це безбарвне масло, малорозчинне у воді і розчинне в органічних розчинниках. Гераніол також виробляється ароматичними залозами медоносних бджіл для маркування нектароносних квітів та льотків на вуликах. Тому ця речовина може бути використана як приваблива на запиленні.

До інших ароматичних речовин, що позитивно впливають на активізацію льотної активності, відносять складний ефір неофоліон з ароматом фіалки, ліналілацетат (конвалія), піноран (жасмин садовий).

Ефірні олії застосовують для підвищення льотної активності та врожайності запилювальної культури в межах від 11 до 56%. Найбільше застосування отримали коріандрове та анісове масла.

Залежно від площі культури, що запилюється, використовують різні види садових обприскувачів або причіпні та навісні промислові обприскувачі (наприклад, SAE, Італія).

Іншим способом підвищення запилювальної діяльності медоносних бджіл є їх дресирування.

Дресирування бджіл – технологічний прийом, спрямований на використання інстинкту бджіл на пошук кормів за запахом, смаком, кольором та місцем знаходження. Також відомі випадки дресирування бджіл на ультрафіолетове випромінювання.

У Норвегії для дресирування успішно використовують ефірну олію для запилення яблуневих садів. Ефект від такого типу дресирування був не тільки у напрямі бджіл на конкретний вид, а й у збільшенні часу пилоприбиральної роботи бджіл протягом доби. Власне, це підживлення бджолиних сімей цукровим сиропом, ароматизованим квітами рослин, на які необхідно направити бджіл на запилення.

Для культур, що погано відвідувані бджолами, або в цей час поряд цвіте вид, що має більш високу продуктивність, рекомендується проводити дресирування протягом усього періоду цвітіння з розрахунку 100-150 г сиропу щодня.

Можна проводити як внутрішньовуличне, так і позавуличне дресирування. Для цього ароматизований сироп дають бджолам у внутрішньовуличні годівниці або зовнішні кормушки, поруч з напувалкою. Коли у зовнішніх годівницях зберуться бджоли, їх накривають і переносять на масив культури, що запилюється.

Якщо підживлення сиропом у період запилення не виробляють, сироп готують окремо. Для цього використовують співвідношення 1 кг цукру на 1 л кип’яченої води. Після охолодження сиропу до кімнатної температури в нього кладуть свіжі пелюстки, відокремлені від зелених чашок. Пелюсток беруть приблизно 1/4 частини об’єму сиропу.

Дресирування обов’язково застосовують на запиленні суниці через дуже слабке нектаровиділення.

Пам’ять на запах у бджіл зберігається до 10 днів і на колір – 3-4 дні.

Дресирування на колір застосовують переважно в теплицях на рослини, що мають жовте забарвлення квіток. Це з сприйняттям колірної бджолами (табл. 20).

Практики використання дресирування на колір при запиленні садів та ягідників не поширені. Це пов’язано з тим, що колір кольорів переважно білий. Однак цей спосіб має свої перспективи в майбутньому при виведенні нових сортів плодових та ягідних культур з жовтим або синім забарвленням квітів. Така селекція буде ефективною для культур, що потребують інтенсивного насичення бджолами (arpyc, суниця, смородина). Поряд з цим, серед ягідних культур жовте забарвлення квітів має золотиста смородина (Ribes aureum), яка значно краще відвідується бджолами.

З практичної точки зору, застосування привабників вимагає менше часу та витрат у порівнянні з дресируванням ароматизованими сиропами. Однак цей спосіб використовують в умовах, коли бджолині сім’ї так чи інакше потрібно годувати через відсутність у природі достатньої кількості кормів. Таким чином, у березні-квітні більш ефективним буде дресирування за допомогою ароматизованих сиропів, а у травні – з використанням привабників.

1.Ефективність запилення ягідних культур.
Смородина чорна (Rіbes nigrum). Використання бджолиних сімей на запиленні смородини є важливим прийомом у технології вирощування та підвищення врожаю. Це пов’язано з тим, що різновиди смородини, що використовуються, є клонами з високим рівнем самоплідності, проте низькою здатністю до самозапилення (Koftowski et al., 1999; Denisow, 2003).

Експериментально доведено (Denisow, 2002), що кількість пилку на приймочках квітів збільшується втричі в умовах запилення медоносними бджолами порівняно з самозапиленням. Це означає, що є ймовірність підвищення врожаю смородини втричі. Ряд дослідників у різні роки вказують, що запилення комахами сприяє збільшенню як кількості ягід/грон, а й середньої маси ягід (McGregor, 1976; Free, 1993; Szklanowska & Denisow, 1998; Kołtowski et al., 1999).

Запилення бджолами навіть односортних сортів вони збільшує корисну зав’язь плодів у 45 разів.

Експериментальні дані підтверджують, що на ізольованих від комах гілля смородини зав’язь утворилася на 2,2% квіток, а в результаті плодів отримували 0,08 кг. У той самий час, при запиленні бджолами, зав’язь утворювалася на 46 %, а плодів – 1,9 кг (Глушков, 1960). Серед запилювачів смородини медоносні бджоли становлять 90%. Середній ефект збільшення врожайності смородини в результаті запилення бджолами становить від 24 до 65% (табл. 21, 22).

Порічки червоні (Ribes rubrum). Без доступу комах зав’язуваність ягід становить від 32,0 до 53,1%, а з вільним доступом комах – від 47,1 до 75,2%. Завдяки запиленню бджолами врожай збільшується від 3,8% до 14,3%.

Доведено, що запилення медоносними бджолами позитивно впливає збільшення маси ягід червоної смородини. Так, на ізольованих кущах середня маса 1000 ягід становила від 343 до 387 г, і з доступом комах – від 374 до 420 р.

Таким чином, запилення смородини з використанням медоносних бджіл є ефективним.

Брусниця (Vaccinium vitis-ідаеа). Урожайність брусниці безпосередньо залежить від відвідування рослин комахами-запилювачами, тому що самозапилення цього виду відбувається рідко, і ягоди при цьому дуже дрібні (Пааль & Пааль, 1989; Tiak & Altukhova, 2005).

Основні запилювачі дикорослої брусниці – медоносні бджоли та джмелі, другорядні мухи, метелики, мурахи та інші комахи. У зв’язку зі скороченням природних популяцій брусниці, плантаційне культивування на сортовій основі набуває все більшого поширення. При цьому повноцінне запилення можливе лише при використанні медоносних бджіл.

Експериментально доведено, що на запиленні брусниці в культурі працюють такі види комах, що перетинаються: Apis mellifera L.; Bombus agrorum F.; Bombus hortorum L.; Bombus hypnorum L.; Bombus Iapidarius L.; Bombuslucorum L.; Bombus soroensis F.; Bombus terrestris L.; Psythyrus bohemicus Seid1; Psythyrus rupestris F.; Andrena haemorrhoa F.; Andrena pectoralis Schmied; Andrena tibialis Kirby; Долиховеспела saxsonica F. (табл. 23).

Цвітіння брусниці у культурі зазвичай зміщується більш ранні терміни проти природними умовами. Залежно від сорту та форми з різними термінами розвитку, відмінності у термінах фенофаз можуть досягати 10-12 діб. У середньому тривалість цвітіння брусниці становить 17-24 діб. Деякі сорти брусниці (зарубіжної селекції) здатні до вторинного цвітіння наприкінці липня-початку серпня.

Доведено, що ефект від комахозапилення брусниці становить 45,1%. Так, зав’язуваність плодів брусниці без доступу до комах становить 3,9 % від кількості квітів, а з доступом — 49,0 %. Таким чином, при створенні великих за площею плантацій брусниці необхідно враховувати наявність достатньої кількості запилювачів.

Малина (Rubus idaeus). При нестачі комах-запилювачів не всі зав’язані плоди запліднюються, а плоди, що утворилися, — дрібні, недорозвинені. Це з тим, частина приёмок розміщена вище тичинок з пильовиками, та його запліднення ускладнюється без участі комах. Якщо окремий сім’язачаток залишається не заплідненим, то з нього не утворюється кістянка, і ягода малини дозріває викривленою, має меншу масу та нетоварний вигляд (табл. 24).

Доведено, що медоносні бджоли становлять 82-91% усіх запилювачів малини. При вільному запиленні медоносними бджолами збільшується врожайність, покращується якість ягід та насіннєва продуктивність.

Агрус (Ribes uva-crispa). Медоносні бджоли становлять 83-90% всіх запилювачів arpycy. Пил дозріває раніше приймочка, сам пилок важкий і липкий — не переноситься вітром. Зав’язування ягід збільшується в 1,5 рази порівняно з запиленням дикими комахами та в 2,5 рази з самозапиленням. Урожайність ягід зростає на 35,1%.

Встановлено, що ізольованих від комах гілках arpycy зав’язь утворювалася на 12,3% квіток, а результаті плодів отримували 1,8 кг. Разом про те, при запиленні бджолами, зав’язь утворювалася на 43,3 %, а плодів — 7,1 кг (Глушков, 1960).

Відомі дослідження ефективності запилення arpycy сорту Фінік (пізньостиглий, української селекції) (табл. 25). Експериментально доведено збільшення врожайності, маси ягід та насіннєвої продуктивності при вільному запиленні медоносними бджолами.

Полуниця садова (Fragaria x ananassa), Суниця (Fragaria vesca). Пістики у квітці суниці здатні до запилення протягом семи-десяти днів (залежно від погодних умов), проте найбільші плоди формуються у разі запилення квітки у перші чотири дні цвітіння. Якщо запилення пройшло успішно, то протягом 24-48 годин маточки усихають і пелюстки квітки опадають. Особливо важливим є успішне запилення перших квіток полуниці, з яких формуються найбільші ягоди. Встановлено, що у перших плодах налічується близько 382 насіння, у наступних – 224, 151 і 92 відповідно.

Для 100% зав’язування ягід необхідно 11-20 відвідувань бджолами, таким чином ділянка повинна бути насичена бджолами. Крім цього, при багаторазовому відвідуванні квіток (від 20 до 80) середня вага ягід збільшується в 1,5-2,5 рази, а саме – від 2,9-3,3 г до 4,5-8,1 г.

Запилення суниці необхідно проводити вчасно. Доведено (Скребцова, 1960), що середня маса ягоди на 12,3-58,3% більше при запиленні у фазу повного функціонування генеративних органів порівняно з запиленням у більш ранні чи пізні фази розвитку квітки. Самозапилення суниці призводить до появи ягід неправильної форми, однобоких.

Важливість перехресного запилення суниці часто недооцінюють. За результатами досліджень одинадцяти сортів суниці, в умовах вільного запилення – 53% розвитку плодів суниці забезпечує самозапилення, 14% – запилення вітром та 24% – запилення комахами. Таким чином, урожайність від запилення медоносними бджолами суниці та полуниці, як мінімум, становитиме 24 %.

Поряд із цим було доведено, що у разі забезпечення додаткового запилення суниці відкритого ґрунту кількість вироджених плодів зменшується на 25% (Fernandez, et aL, 2006), а маса плодів збільшується до 40%.

Останні дослідження японських вчених (Yanagi et a., 2017) підтвердили, що запилення бджолами полуниці забезпечує найвищий ступінь зберігання сортових ознак порівняно з іншими запилювачами.

Інші дані, отримані вченими Геттінгенського університету (Німеччина) (Wietzke, et aI., 2018), свідчать про те, що запилення медоносними бджолами збільшує середню комерційну цінність полуниці на 92%. Комерційна цінність ґрунтується не лише на підвищенні врожайності, а й на забезпеченні фізіологічних процесів, що призводять до покращення товарної якості, а саме зовнішнього вигляду ягід, поживної цінності, смаку та впливають на продовження терміну придатності.

Підвозити бджолині сім’ї на насадження полуниці садової доцільно при цвітінні більше 10% рослин.

Чорниця, лохина (Vaccinium). Доведено, що ефективність запилення медоносними бджолами чорниці вища порівняно зі джмелями та іншими запилювачами більшим інтересом бджіл до нектару та кількістю перенесеного пилку на тілах досліджуваних комах (Moquet et aI., 2017).

Дослідження частоти відвідування медоносними бджолами, джмелями та іншими видами запилювачів лохини показало наступне (Javorek, et al., 2002). Бджолі необхідно прилетіти на квітку чотири рази, щоб внести таку кількість пилку, як при одноразовому відвідуванні джмеля або одиночної бджоли (Andrena spp.). На основі цих досліджень вважається, що джмелі – найкращі запилювачі лохини та чорниці медоносних бджіл. , На думку, якщо порівняти чисельність сімей бджолиною (60-80 тис. особин) і джмелиной (20-100 особин), ці висновки неправильні.

Відомо (Хоміч і Капрельянц, 2010), що за відсутності запилювачів у чорниці V. myrtillus зменшується врожайність у 1,7 рази за рахунок зменшення кількості та маси ягід у порівнянні з ділянками з підвозом бджіл.

Дослідження результатів перехресного запилення V. uliginosum показали, що плоди, що зав’язуються, за участю комах становить 93,1%, а при самозапиленні – 56,0%. Досягнення усередненого підвищення врожайності на 40%

рекомендується використовувати генетично неоднорідний матеріал.

Встановлено (Атрощенко та ін., 2018), що при схрещуванні сортів лохини кількість сформованого насіння становила від 0 до 4 шт. При вільному запиленні комахами насіння формувалося у великій кількості: сорти Деніз Блю – 27,4 шт., річка – 38,9 шт., Спартан – 14,5 шт.

Бджіл підвозять до масиву чорниці при цвітінні більше 5 % рослин насадження. Найчастіше запилення відбувається у перші 3 дні цвітіння.

Узагальнивши, можна дійти невтішного висновку, що запилення бджолами чорниці як впливає збільшення врожайності, а й має значення формування якості ягоди і насіннєвої продуктивності.

Ожина садова (гібриди Rubus caesius x idaeus). Ожину вважали самоплідним виглядом. Однак з розширенням вирощування в культурі та появі нових сортів отримали нові дані.

Результати утворення ягід за різних умов запилення наведено в таблиці 26. Примітно, що різні сорти ожини не однаково реагують на бджолозапилення. Проте загалом є позитивний ефект.

Таким чином, можна вважати, що запилення комахами, ймовірно, підвищує врожайність ожини, що недостатньо вивченим. Поряд з цим без участі комах помітно знижується врожайність та більше деформованих ягід. Бджіл підвозять до масиву ожини при цвітінні більше 5% рослин насадження. Найчастіше запилення відбувається у перші 2 дні цвітіння.

Жимолість їстівна (Lonicera edulis). На думку дослідників, біологія цвітіння жимолостей спеціалізована до запилення комахами залежно від будови квітки. Жимолість їстівну запилюють медоносні бджоли, джмелі, оси (Музика, 2010).

У разі запилення без підвезення бджолиних сімей зав’язуваність понад 75 % плодів лише у 20 % сучасних сортообразцов. Поряд з цим, понад 50 % сучасних сортоутворювачів жимолості при вільному запиленні без підвезення бджолиних сімей реалізують лише від 23 до 56 % свого потенціалу продуктивності (Білосохов та Білосохова, 2011). Таким чином, запилення медоносними бджолами, ймовірно, позитивно впливатиме на підвищення врожайності жимолості.

Журавлина великоплідна (Vaccinium macrocarpon) запилюється медоносними бджолами. Для підвищення відвідуваності масивів журавлини рекомендують у міжряддях підсівати прямі багаторічні медоносні трави (чебрець, материнка). Насамперед, це пов’язано з тим, що колір журавлини має недостатньо привабливий для бджіл пилок та нектар. Ознакою поганого запилення журавлини може бути зниження врожайності.

Вулики до масивів журавлини підвозять заздалегідь, за кілька днів до початку цвітіння, щоб дозволити бджолам адаптуватися до болотистої місцевості (умови вентиляції гнізда при підвищеній вологості навколишнього середовища).

Виноград (Vitis). 21,6% бджіл відвідують виноград, 78,4% – інші рослини. Незважаючи на це, запилення бджолами винограду має позитивний ефект. Встановлено, що найвищий ступінь осипання зав’язі був при самозапиленні (табл. 27). Крім того, дресирування бджіл за допомогою ароматизованого сиропу збільшує активність бджіл на 14,5%.

Узагальнена інформація щодо збільшення врожайності ягідних культур внаслідок запилення бджолами наведена у таблиці 28. Таблиця 28.

Ефективність запилення ягідних культур

Для планування розміщення бджолиних сімей на ягіднику необхідно розрахувати їхню потребу залежно від площі, яку займає культура. Для цього можна використовувати дані таблиці 18 та схему розміщення, відображену на малюнку 8.

Малюнок 8. Типова схема розміщення бджолиних сімей на ягіднику площею 150 га: стрілками вказано відстань від краю поля до запилювальної точки (238 м) та відстань між точками (250 м) (за умови розміщення 16 пилкових крапок); темно-жовтими нігтиками позначені запилювальні точки з бджолиними сім’ями.

Наприклад, на площі 150 га:

1) винограду – 16. с. / га x 150 га = 150 б. с. 150 6. с. + 16 пікселів = 9,4 6. с./точок;

2) arpyc великоплідний, журавлина, малина – 4 б. с./га 150 га = 600 6. с. 600 6. с. + 16 пікселів = 37,5 б. с./точок;

3) чорна смородина, arpyc дрібноплідний – 5 б. с./га Х 150 га = 750 6. с. 750 б. с. + 16 пікселів = 46,8 6. с./точок;

4) чорниця, ожина – 7 б. с/га х 150 га = 1050 б. с. 1050 б. с. + 16 пікселів = 65,6 6. с./точок

5) червоні смородини – 8 6. с./га Х 150 га = 1200 6. с. 1200 б. с. + 16 пікселів = 75 б. с./точок;

6) полуниця, суниця – 9 6. с./га x 150 га = 1350 6. з. 1350 6. с. = 16 пікселів = 84,4 6. с./т.

Звісно, практично рідко зустрічаються ідеально прямокутні чи квадратні ділянки з культурами, для планування розміщення бджолиних сімей будують інтерактивні карти, використовуючи план-схеми угідь конкретного господарства.

Автор висловлює подяку Рижкову Андрію Петровичу, засновнику СФГ «Медова сім’я» (Білорусь), за консультування щодо розміщення запилювальних точок відповідно до потреби бджолиних сімей на масивах плодових та ягідних культур.

4. Ефективність запилення насіння культур
Яблуня (Ma1us). Одна квітка яблуні живе 4-8 днів, залежно від сорту. Внаслідок запилення медоносними бджолами маса яблук збільшується на 11-26 %, зав’язуваність плодів – у 5,6 разів, збереження зав’язі – на 3,3 %, вміст цукру – на 0,4-0,7 %, кількість насіння – на 19 ,6-29,3% порівняно з самозапилення. При дресируванні відвідування бджолами яблунь збільшується вдвічі.

Експериментально доведено, що в результаті штучного запилення утворилося 5,73 % зав’язі на яблуні сорту Канадський ренет, на неізольованих кольорах з доступом комах-запилювачів – 30,4 %, та після запилення медоносними бджолами. 54,2 % кольорів утворили зав’язь, що підтверджує ефективність їх використання (Глушков, 1960).

Ефективність запилення яблунь зростає із зменшенням відстані пасічної точки до саду (табл. 29).

Таблиця 29. Ефективність запилення яблунь залежно від відстані до пасіки

Відвідуваність бджолами квітів прямо пропорційна нектаропродуктивності рослини (Осташенка-Кудрявцева, 1960). Такі дані були отримані стосовно більшості рослин, у тому числі яблуні (рис. 9).

Малюнок 9. Інтенсивність льотної діяльності бджіл залежно від нектаровиділення (суцільна лінія – відвідуваність бджолами. пунктирна – нектаровиділення)

Багатьма вченими рекомендовано для нормального запилення яблуні щонайменше 4 бджолиної сім’ї на га площі саду. Ознакою недостатнього запилення яблуні може бути деформовані плоди, передчасне опадання фруктів, зменшення вмісту кальцію в плодах, зменшення терміну зберігання, зниження врожайності.

Підвозити бджолині сім’ї рекомендують при цвітінні понад 5% масиву яблунь. На значних площах насаджень яблунь рекомендують розміщувати вулики групами по 8-16 м, відстань між групами – 200-400 м. На невеликих площах насаджень яблунь рекомендується розміщувати вулики групами по 4-6, відстань між групами – 120-15.

Загалом ефективність запилення яблуні за допомогою медоносних бджіл, залежно від сорту, знаходиться в межах від 25 до 60%.

Груша звичайна (Pyrus communis). Особливістю цвітіння груші є те, що рильце дозріває на 2-3 дні раніше за пил, тому в саду є обов’язкові сорти-запилювачі. Для нормального запилення груші необхідно підвозити щонайменше 3,5 бджолиної сім’ї за кожен 1 га. Колір груші є недостатньо привабливим для бджіл, тому слід застосовувати ти дресирування. Ознакою недостатнього запилення груші можуть бути деформовані плоди та зниження врожайності.

Підвозити бджолині сім’ї радять на насадженнях груші при цвітінні 0-10% масиву. Загалом ефективність запилення груші за допомогою медоносних бджіл залежно від сорту знаходиться в межах від 25 до 50 %.

До інших кісточкових культур, що вирощуються в Україні, але менш поширеними, відносять такі: Айва (Cydonia oblonga), Глід (Crataegus), ipra (Amelanchier), Кизильник (Cotoneaster), Мушмула (Mespilus germanica), Азіміна (Asimina). Всі вони потребують комахоопильному.

Для планування розміщення бджолиних сімей у саду потрібно розрахувати їхню потребу залежно від площі займаної культурою. Для цього можна використовувати дані таблиці 18 та схему розміщення, відображену на малюнку 10.

Малюнок 10. Типова схема розміщення бджолиних сімей у саду площею 150 га: стрипками вказано відстань від краю поля до запилювальної точки (212-213 м) та відстань між точками (400 м) (за умови розміщення 9-ти запивних точок); Темно-жовтими кільцями позначені запипивающие 9 точок з бджолиними сім’ями.

Наприклад, на площі 150 га саду:

1) персик – 2 6. с. / га х 150 га = 300 6. с. 300 6. с. + 9 точок = 33 6. с./точок;

2) абрикос, слива – 3 6. с./га x 150 га = 450 6. з. 450 6. с. = 9 точок = 50 6. с./т.

Ефективність запилення кісточкових культур
Вишня (Prunus cerasus) та черешня (Prunus avium). Особливу увагу звертають на правильний підбір сортів-запилювачів. На запиленні застосовують дресирування, 3-4 бджолині сім’ї на га.

Частота відвідування квіток вишні бджолами становила в середньому 1,2 бджоли за 1 хв на 1 квітку. Найвища льотна активність бджіл на вишні була при температурі 23-24°С. При вільному запиленні вишень, відсоток зав’язі плодів становив 4,2-10,2%, а при ізоляції – 0,11% та 0,03%.

Колір вишні має недостатньо привабливий для бджіл нектар і дуже привабливий пилок. Підвозити бджолині сім’ї на насадження вишні доцільно наступного дня після появи кольору. Розміщувати вулики рекомендується групами по 4-12, відстань між групами – 90-100 м.

Загалом використання медоносних бджіл підвищує врожайність вишні та черешні на 65%.

Абрикоси (Prunus armeniaca). Відомі дослідження ефективності запилення абрикосів та гібридів. Встановлено, що найбільш ефективно медоносні бджоли запилюють абрикоси в період з 10:00 до 13:00 годин, тобто до настання високих денних температур. Також це пов’язано з концентрацією цукрів у нектарі, яка максимальна з 7:00 до 14:00.

Зав’язуваність плодів абрикосу при ізоляції від комах становить 8,1%, в умовах запилення бджолами – 25,6%. Відомо, що для ефективного запилення абрикоси необхідно використовувати бджолині сім’ї не менше ніж з 5 поживними стільниками.

Слива (Prunus domestica). Встановлено, що домінуючими запилювачами сливи, персика та мигдалю, серед інших комах, є медоносні бджоли (Bhalla et aI., 1983).

Встановлено, що медоносні бджоли становлять 79% від загальної кількості запилювачів китайської сливи. За 1 хв бджола відвідує 27 квіток, за 3-5 відвідувань бджолою відбувається запліднення сливи.

Зав’язуваність сливи за використання запилення медоносними бджолами становить 31,6% (Benachour & Louadi, 2013).

Інші дослідження, проведені при використанні медоносних бджіл на запиленні сливи, вказують на позитивний вплив використання пилковловлювачів. Так, у сім’ях, де застосовувалися пиловловлювачі, льотна активність бджіл на зборі пилку була вищою в порівнянні з сім’ями без відбору обніжжя. Поряд з цим, після 48-денного використання пиловловлювачів сім’ї мали меншу кількість молодих бджіл (Webster et aI., 1985).

Експериментально доведено, що запилення домашньої сливи відбувається внаслідок відвідування медоносними бджолами на 76 %, вітру – 16 % та гравітації – 8 % (Frëve et aI., 2000).

Внаслідок використання запилення медоносними бджолами врожайність сливи підвищується на 40-60%.

Персик (Prunus persica). Встановлено, що медоносні європейські бджоли є найкращими запилювачами для персика на різних відстанях від саду до запилювальної точки (табл. 31, 32).

Таблиця 31. Відвідування квітів персика різними видами бджіл за 10 днів

Для запилення персика важливо, щоб бджолині сім’ї якомога ближче були розміщені до дерев, а найкраще – безпосередньо між деревами через кожні 10-40 м з розрахунку не менше двох бджолиних сімей на га. Експериментально доведено, що відстань до запилювальної точки має важливе значення (рис. 11-13) (Chaudhary, 2008).

Відомо, що в залежності від розміщення змінюється маса одного персика до 8 г. Звичайно, це впливає на загальну масу врожаю з усього персикового саду. Відповідно, змінюється ефективність від запилення. Таким чином, запилення персикового саду за допомогою медоносних бджіл може збільшувати врожайність до 70%.

Малюнок 11. Зав’язуваність плодів персика (Chaudhary, 2008)

До інших кісточкових культур, де важливо застосовувати запилення за допомогою медоносних бджіл, відносять аличу (Prunus cerasifera) та нектарин (Prunus persica var. nucipersica).

Леонора Адамчук

ЕФЕКТИВНЕ ВИКОРИСТАННЯ БДЖІЛ ДЛЯ ЗАПИЛЕННЯ САДІВ ТА ЯГІДНИКІВ

методичні рекомендації

Поделиться: