Вулики стандартних конструкцій

Класичний лежак

Мабуть, найбільш популярний вітчизняний вулик на «даданівську» рамку – від 16 до 36 рамок. Ідеальний варіант для стаціонарного любительського бджільництва. Також лежак, поділений на 4 відділення, – дуже гарний варіант для пакетного бджільництва. Гарна конструкція для початківців, які можуть бачити усю бджолосім’ю, як «на долоні». Проте промислове/комерційне бджільництво і лежак – речі несумісні. Головна проблема: у горизонтальному вулику важко відокремити розплідне гніздо від медових запасів. Хоча, за бажання, можна використовувати вертикальні роздільні решітки. Часто-густо заважає недостатній об’єм вулика і неможливість розширити його догори, скажімо, магазинами. 16 або 20 рамок у класичному лежаку – дуже замало. Ще більша проблема – це габаритність, важкість та громіздкість лежаків, що дуже ускладнює кочівлю. Замість одного лежака на 36 рамок на точку стане три класичних «багатокорпусники» на 10 рамок. Це вже не кажучи про невід’ємність днищ та інші дрібні недоліки. Сучасні пасічники поступово відмовляються від лежаків, проте у продажу «лежакових» пропозицій все ще чимало. Хай там як, але конструкція цілком практична. Можна робити відводки «через перегородку» зимувати їх. потім об’єднувати, отримуючи «медовики». Зручно розширювати навесні: поступово, без ризику переохолодження гнізда.

Український лежак

Дуже поширена конструкція, особливо, на Волині. Має свої переваги, що полягають у вузько-високості гнізда: гарна зимівля, швидкий весняний розвиток. Недоліки – такі ж як і у класичного лежака плюс додаткові складнощі із встановленням надставок. Також слід відзначити меншу стійкість конструкції.

Переваги:

• наочність
• стійкість
• просторість
• зручно розширювати

Недоліки:

• важкість/громіздкість
• нетехнологічність
• обмежений об’єм
• порамкова робота

Багатокорпусний (Лангстрот)

Багатокорпусний вулик є найбільш поширеною конструкцією для промислових пасік у світі. Його вертикальність, єдиний розмір рамки плюс підйомність окремих, навіть, 10-рамкових корпусів роблять цю конструкцію максимально технологічною. Задля зменшення ваги корпусів іноді використовується модифікація вулика Лангстрота на 8 рамок – так зва-ний «вулик Кука» (винахідник – Альберт Кук). Корпус Кука за вагою наближається до стандартної 10-рамкової магазинної надставки. Багатокорпусний вулик – це класика промислового бджільництва. Взаємозамінність деталей, єдина рамка роблять його багатофункціональним та технологічним. Просто розширювати, відбирати мед, формувати відводки, об’єднувати сім’ї тощо. Рамка Лангстрота є золотою серединою між стандартною «даданівською» (на 300) та напіврамкою (на 145 мм.).

Переваги:

• об’ємність
• функціональність
• технологічність
• стандартність

Недоліки:

• мало пакетів на рамку 230

Багатокорпусний «Дадант»

Така конструкція теж зустрічається на українських пасіках, причому не на самих маленьких. Це досить дивно, бо фактично йдеться про вертикальний лежак, який дуже важко обслуговувати. Чого вартий підйом повномедного корпусу, вагою 50-60 кг. Як кажуть, прощавай, спино… Весняне розширення відразу цілим другим корпусом – теж задоволення сумнівне. Та й даданівський корпус заповнюється медом нешвидко, а тому непридатний для «роздільного» збирання сортових медів. Разом з тим, багатокорпусний дадан дозволяє забезпечити достатній розмір гнізда найменшою кількістю рамок. 30 рамок (3 корпуси) буде достатньо майже для будь-якої сім’ї.

Дадан (гніздо) + магазини

Класичний варіант – на 12 рамок, більш сучасний – на 10. Така конструкція є компромісним варіантом між Лангстротом та Фарраром. Досить поширена у Європі, зокрема, Франції. Її активно пропагують прихильники бакфастських бджіл. Головна перевага у повній відокремленості розплоду від меду, бо йдеться про різні рамки для цих цілей. Це дуже лягає у сучасну концепцію виробництва чистого меду, згідно якої мед не повинен відкачуватися із гніздових рамок, де виводився розплід. Теоретично, це можна організувати і у інших конструкціях вулика. Але на практиці – важко втриматися від чіткого розподілу, коли розмір рамки єдиний. Ні, ні, але всунеш розплодну рамку у медовий корпус… Шанси на потрапляння гніздової даданівської рамки до магазинних надставок – куди менші!

Перевага конструкції – у легкості медових надставок та можливості роздільного збирання сортових медів. Суттєвим недоліком є необхідність порамкової роботи з гніздом. А саме для оновлення стільників потрібно забирати старі та підставляти нові. Ще одна незручність – це необхідність загодівлі в зиму. Як правило, гніздовий корпус містить обмаль меду після медозбору. Принаймні, його явно недостатньо для зимівлі. Отже, без підгодівлі не обійтися. Теоретично, можна звичайно лишити медову надставку «над головою». Але що з нею робити ранньої весни, коли матка насіє там? Можна підставляти магазинні рамки на просушку, але це – досить трудомісткий варіант.

Інколи на деяких пасіках пробують поєднувати/комбінувати інші рамки. Зокрема, на «рутівських» пасіках використовують магазини, або для «даданівських» гнізд застосовують надставки на рамку Лангстрота. Таку дивну конструкцію вулику презентували минулого року на промисловій пасіці «Біхайв». Подібні поєднання виглядають неприродньо, на- відміну від конструкції «дадан + магазини», бо рамка на 300 чітко стане у два напівкорпуси. Новостворювані промислові пасіки часто зтикаються із неможливістю придбання пакетів на рамку Лангстрота. Виходять із положення тим, що під корпус на 230 підкладають спеціальну підставку заввишки 7-8 см, таким чином нарощуючи корпус до даданівської рамки. Впродовж сезону «даданівські» рамки виводяться із обороту .

Переваги:

• чітке відокремлення меду від розплоду
• легкість медових корпусів|
• зручність розширення

Недоліки:

• порамкова робота з гніздом
• необхідність загодівлі
• різні рамки

Вулики Фаррара

Модна тенденція переходу на 145-ту рамку прийшла до України через «YouTube» із країн Балтії. Хоча ніде у світі ця технологія (конструкція) особливого поширення не набула. Але перші вітчизняні користувачі цілком задоволені. В Україні із 145-ю рамкою працює чимало крупних пасік. Чого вартує хоча б пасіка Леоніда Єгошина. Першопрохідці випрацювали чітку технологію операцій із розширення гнізд, протиройових заходів, формування відводків. Але, навіть прихильники технології визнають, що бджоломатки найбільше полюбляють працювати на великих суцільних рамках, аніж на розділених великою кількістю планок. Також відзначають відставання у розвитку слабачків навесні у таких вуликах. Серед недоліків також – велика кількість корпусів і рамок, що відповідно відображається на економіці: облаштування гніздового корпусу з рамками коштує, як мінімум, у півтора рази дорожче у порівнянні зі стандарт-ним «даданом»! Та й пакети на рамці 145 – сумнівне задоволення… Ящиків під них ще не придумали. Але їх можна транспортувати у звичайному магазині (напівкорпусі). Виникає питання: навіщо ж тримати гніздо на напіврамках? Прихильники наводять наступні аргументи:. По-перше, зручно розширювати та оновлювати гніздо не порамково, а корпусами. По-друге, легко боротися із роїнням Корпус вощини у розріз двох розплідних – швидко та ефективно охолоджує пил

Тут не посперечаєшся. По-третє, немає проблем зі складанням гнізд та формуванням зимових запасів. Медова надставка «на голову» – третім корпусом знімає усі питання у будь-який час! Звичайно, якщо працювати суто корпусами ця технологія має сенс. Але ж на практиці, навіть, на дуже технологічних пасіках без традиційного порамкового огляду не обходиться. Взяти хоча б, весняну ревізію. Або втручання до «нестандартних» сімей. І тут – маса незручностей. Зокрема, замість виймання 10 рамок, треба вийняти 20! Можливі труднощі із оцінкою сили бджолосім’ї і пошуку матки, бо вони (бджоли та матка) можуть мігрувати між корпусами і тим самим викривлювати дійсний стан речей. 

Переваги:

• зручність розширення
• легко складати в зиму
• легко оновлювати гніздо

Недоліки:

• багато корпусів та рамок
• економічно дорого
• складно оцінити стан сім’ї

Інформація взята в журналі «Пасічний Журнал».
Випуск серпень 2018
Автор невідомий. стор 32-35.