ОСОБЛИВОСТІ ЗИМІВЛІ БДЖІЛ МЕДОНОСНИХ РІЗНИХ ПОРІД

Розглянуто порівняльний аналіз деяких аспектів зимівлі медоносних бджіл карпатської і кавказької порід. Практика утримання, розведення та ви- користання бджіл медоносних як виду має ряд своїх особливостей, які дозволяють оцінити їх народно-господарське зна-чення і користь, яку приносять ці комахи в рослинному світі. Продуктивність і динаміка розвитку потенціалу бджолосімей в значній мірі в наших природно-кліматичних умовах залежить від підготовки і організації проведення періоду зимівлі.

Одним з визначальних факторів, що впливають на перебіг процесів життєдіяльності бджолосімей в пасивний період, є залежність від грамотного і своєчасно проведеного підготовчого процесу по формуванню бджолиних гнізд в осінній період, а також якісна і кількісна підготовка кормових запасів.

Як реакція на зниження зовнішньої температури в бджіл медоносних відбувається формування бджолиного клубу в вигляді ущільнення бджіл в міжрамкових просторах, характерно економніше витрачати їм кормові запаси для підтримки теплового режиму в цей період.

Бджоли, які знаходяться далі від периферії теплового ядра, прагнуть переміститися по ближче до центру, використовуючи енергію утвореного клубу, ущільнюючи при цьому його структуру в міжщільниковому просторі.

При цьому щільність бджіл у межах кожного межщільникового простору збільшується від теплового центру до периферії.

При чому тепліша зона сформованого клубу зміщена до верхньої частини по розташуванню до напрямку льотка.

Контакт між особинами, складовими клубу, відбувається за межами рамкового простору, розділеного щільниками.

І як показують спостереження за зимуючим клубом, при зниженнях зовнішньої температури бджоли тимчасово зміщуються вглиб простору клубу і пряме контактування між ними слабшає.

У наших широтах бджоли кавказької і карпатської порід переносять зимовий період порівняно легше в порівнянні з іншими породами, менш адаптованими до погодних умов довкілля.

Крім того, результати багаторічних спостережень за процесом зимівлі медоносних бджіл кавказької і карпатської порід дозволяють стверджувати, що вони краще переносять зимовий період на відкритому точку.

І при наявності достатнього і якісного корму, характеризуються більшою резистентністю, динамікою розвитку в весняний період і хорошою медопродуктивністю.

Якщо ж зимівля проводиться з використанням спеціальних споруд, наприклад, бджолярника, то виникає необхідність для підтримки мікроклімату в гніздах, витрачати більше трудових ресурсів і часу, що природно негативно поэначається на собівартості одиниці медопродукції, а також на виживання і збереження бджолосімей.

Крім того, зростають витрати на будівництво цих спеціальних споруд, зростають і транспортні витрати, і витрати по обслуговуванню бджолосімей в зимовий період.

До цього слід додати і те, що коливання температури і вологості довкілля в другій половині зими вимагають, як мінімум більше витрат на організацію вентиляції цих споруд з тим, щоб менше порушувати природний процес зимівлі бджіл.

Характерною особливістю бджіл медоносних як виду є низький рівень опірності організму до зниження температури довкілля, що в кінцевому підсумку і породжує необхідність формування зимового клубу бджіл, виключаючи процес переходу цього виду комах до зимівлі в режимі анабіозу, який би міг проходити без витрат кормових запасів. Так, при температурі навколишнього повітря нижче +7°С бджоли стають пасивними і впадають в заціпеніння, і чим нижче температура, тим коротше той період часу, після якого бджола ще може ожити при підвищенні зовнішньої температури.

І як показує практика, для підтримки процесу зимівлі потрібно більше витрачати енергії в слабких бджолосімей, а, отже, і витрата кормових запасів для підтримання процесів життєдіяльності, що тягне за собою підвищений фізіологічний знос бджіл, послаблюючи їх до моменту виходу на очисний обліт, в порівнянні з сильними бджолосім’ями.

Оптимальною кількістю бджіл, що йдуть в зиму бджолосімей, фахівці вважають 2-2,5 кг робочих бджіл, здатних забезпечувати при наявність достатніх кормових запасів хороший рівень зимівлі.

Для прикладу, слід сказати, що бджоли карпатської породи нарощують до осіннього періоду більший потенціал бджолосім’ї, в порівнянні з кавказькими. Це пояснюється частково тим, що бджоли кавказької породи в силу своїх фізіологічних особливостей більше обмежують відкладання яєць маткою під час головного медозбору тим самим стримуючи нарощування бджолосім’ї шляхом накопичення більшої кількості кормових запасів білкового і вуглеводного корму.

Аналіз результатів зимівлі бджолосімей на точку свідчить що бджолосім’ї, які були краще утеплені, перенесли зимовий період з меншими втратами і витратили менше кормових запасів у порівнянні з тими, що не мали додаткового утеплення.

При цьому відомий спосіб зимівлі на точку із застосуванням додаткового обігріву вуликів з розрахунку 18-20 Вт на бджолосім’ю, функціонування якого припиняється з принесенням першого обніжжя. Результати експерименту слід визнати, який заслуговує уваry, що дозволяє раціональніше використовувати кормові запаси і підвищити безпеку бджолосімей.

Так пpu коливанні температури, наприклад, у денний час 8-10°С, а в нічний час 4-0°С активне зростання бджолосімей знижується, так як великий енергетичний запас, компенсується кормом, витрачається для підтримання внутрішньовуликової температури, а обігрівачі в цей час виконують функцію термокомпенсатора внутрішньовуликового мікроклімату.

Таким чином, з урахуванням вище викладеного можна зробити висновок про те, що эимівлю при дотриманні відомих рекомендацій і термінів проведення краще переносять бджоли карпатської породи при зимівлі на відкритому точку і наявності фізіологічно активних маток и молодих бджіл, нарощування яких припадає на позньоосінній період.

Журнал «Український пасічник»

№ 11 – 2020